Готуватися до виходу на роботу починають за пів року
— Вийшла з декрету торік і досі не можу звикнути, — каже киянка 35-річна Людмила Крюкова. — Важко. Все починаю спочатку, навчаюся наново.
Працює в агенції з піару. Шість років була у відпустці по догляду за дітьми. Першим народила сина Дмитра, за три роки — Софію. За цей час посаду керівника відділу зайняла підлегла Людмили. На вільне місце прийняли Сніжану.
— Я йшла в декрет із дружнього колективу, а повернулася в чужий, — продовжує. — У компанії багато нових працівників, які мене не знають. Змінилися стандарти роботи. Таке враження, що я зайва. Сніжана підставляє за першої нагоди, хамить. Відчуваю, що працюю повільніше. Розучилася робити кілька справ одночасно, не можу трудитися ввечері. Вдень складно зосередитися, постійно думаю про дітей. Особливо про доньку.
У перші дні після виходу з декрету Людмила йшла з роботи о 16:00. Забирала дітей зі школи й дитсадка.
— Постійно відпрошувалася, — каже. — В нас це можна, але треба допрацьовувати вдома. Постійно так робити — непорядно. В компанії помінявся директор. Новий помічає, що я часто йду раніше.
За півтора місяця син Людмили захворів на грип. Вона взяла лікарняний на два тижні. Слідом застудилася донька, тоді злягла сама.
— Зрозуміла, що одна не впораюся, — говорить Людмила Крюкова. — Чоловік працює в поліції, не може відпрошуватися. Попросила матір. Вона переїхала із Житомирської області, чотири місяці жила з нами. Це допомогло. Вже не так переживала за дітей. Знала, що забере їх із садка, нагодує, погуляє. Я почала більше встигати на роботі. Проте не відчуваю того задоволення, що раніше.
Киянка 32-річна Олеся Косюк працює маркетологом у логістичній компанії. У декретній відпустці була менше трьох років. За шість місяців до виходу почала налаштовуватися на роботу.
— За рік до закінчення декрету віддала сина в садок, — розповідає. — Хотіла, щоб його адаптаційний період не збігся з моїм. По чотири години на день вивчала нововведення й зміни у моїй роботі. Вдома одягалася офіційно, по-діловому. Зрозуміла, що відвикла від спідниць і підборів.
До роботи пристосувалася за сім місяців.
— Відвикла спілкуватися з людьми в діловому форматі, — каже Олеся. — Складно було опановувати нові правила, страшно братися за звичні справи. Відчувала, що не все розумію. Наче маю досвіду не сім років, а сім місяців. Що робота забирає багато часу, не дає потрібної вигоди. Пішла просити вищу зарплату. Шеф погодився підняти, якщо більше не піду в декрет. Я грюкнула дверима й звільнилася. За місяць влаштувалася в іншу компанію.
2 
1
Коментарі