Освітлення планують до ремонту
— Два роки гралися з освітленням, — розповідає 34‑річний Максим Федькевич з міста Ірпінь Київської області. — Маємо в кладовці три ящики лампочок, люстр і всяких світильників.
Максим — дизайнер, його дружина Ольга — художник. Працюють з дому, виконують роботу на замовлення. Вітальню і дві кімнати будинку облаштували під художню студію, робочий кабінет і галерею для картин.
— Для нас правильне світло — важливе, — говорить Федькевич. — Бо обоє працюємо з кольорами, тінями, світлопередачею.
Спочатку Максим повісив у кімнатах традиційні люстри — на п'ять і сім ламп з патроном Е 14. Вкрутив економні діодні лампочки потужністю по 5 Вт.
— Узяв діоди холодного світла, — продовжує Максим. — Неприємне, напружує, як електрозварка. За 8 годин роботи очі вилазили й голова боліла. І темно. Замінив на лампи теплого освітлення, які світять жовтим. Стало трохи краще, але теж темно. Потім поставив найпотужніші, які тільки влазили — в маленький патрон Е 14 у магазинах є максимум на 8 ват. Теж не годяться, слабкі. Замінив патрони в люстрах на звичайні Е 27, в які влазять лампочки на 12 і 15 ват. Світла стало вдосталь, але падало тільки з центру стелі, де висіла люстра. Працювати важко. Почали вішати на стінах торшери, дроти були по всій хаті.
За рік Максим познімав люстри. Стеля в їхньому будинку виготовлена з гіпсокартону. Чоловік намітив на ній решітку з кроком метр на метр, на перетині ліній уставив врізні точкові стельові світильники. На кімнату виходило від 9 до 18.
— Нарешті добилися бажаного результату, — каже Максим Федькевич. — Світло рівномірне, природне, приємне. В будь-якій точці кімнати однаково комфортно, ні від чого тінь не падає. І простору стало більше — над головою не висять люстри.
— Якість освітлення — один з показників, які впливають на комфорт мешканців, — говорить 32‑річна Наталія Вільшанець, продавець з відділу "Світло" столичного будівельного гіпермаркету. — Але люди купують лампочки й люстри тоді, як у хаті все є.
Радить влаштовувати освітлення ще на етапі будівництва чи ремонту.
— Порахувати, скільки треба люстр на стелі, де буде зональне освітлення. Закласти електричні кабелі, вимикачі. Потужність освітлення розраховують залежно від висоти і площі кімнат. Існують спеціальні таблиці, де кількість світла на одиницю площі вимірюють у люксах. На кожній лампочці є показники — скільки споживає електрики й видає люменів світла. Це так звані стандарти, однак кожен вибирає комфортне для себе.
Основне освітлення в кімнатах має бути різне.
— У кабінеті, ванній кімнаті чи кладовці встановлюють найпотужніше, — каже Вільшанець. — У дитячій, вітальні, кухні — слабше, в коридорах — з ще меншою потужністю. На горищі й передпокої беруть найслабше. У кожній житловій кімнаті бажано закласти два кабелі й два вимикачі. Перший вмикає половину чи третину ламп, другий — решту. Так зручно.
Замість традиційної однієї чи двох багатолампових люстр по центру стелі радить ставити врізні точкові світильники по периметру. Залежно від площі кімнати монтують від 4 до 25 світильників.
— Вони створюють рівномірне освітлення, не крадуть корисного об'єму, — продовжує Наталія. — Особливо актуальні для малих приміщень. Чи кімнат заввишки до 2,7 метрів.
Після основного радить обирати додаткове, так зване зональне освітлення.
— Над кріслом чи диваном краще повісити бра чи поставити торшер, — додає Наталія Вільшанець. — Щоб не вмикати основного освітлення, якщо в кімнаті хтось один читає. Так само над робочою зоною на кухні. На робочому столі в кімнаті найкраще ставити настільну лампу. По боках ліжка у спальні — два світильники, для кожного окремо. Щоб світили направленим пучком. Так одна людина може читати й не заважати іншій спати. Такі ж раджу вішати довкола дзеркала в туалеті.
2 
1
Коментарі