Східняки українською говорять правильніше

Вкотре помічаю, наскільки часто східняки, навіть там, у себе, в повально російськомовному оточенні, краще володіють українською, ніж західняки, які часто вдаються до суржизмів і полонізмів. Бо на сході вчать мову з нуля. Як іноземну.

Коли ти постійно перебуваєш в іншомовному оточенні, то це спонукає повсякчас дивитися на себе зі сторони й розуміти, що ти вирізняєшся серед маси. Також ти усвідомлюєш свою відповідальність, бо ж за тобою люди складають враження й роблять висновки про українську мову та українство загалом, адже ти один із тих, хто насмілився втілити свій патріотизм бодай у мові.

Мабуть, коли на сході України певна людина раптом виділяється своєю країнською (якщо такі існують) серед російськомовного натовпу, це подумки викликає таку реакцію: "Ану, ану, давай, покажи "класс". Посмотрим, что там у вас за украинский, чем он хорош. Неужели на нем можно разговаривать?" Відповідно до цього потім люди формують свою позицію щодо державно-національних і політичних питань. Це все, напевне, й зобов'язує постійно мовно вдосконалюватися й опановувати українську дедалі глибше, і глибше, і глибше... Щоб бути взірцем.

На заході ж люди чують українську з дитинства, і це в певному сенсі розслабляє. Мовляв, навіщо мовно вдосконалюватись, якщо і так всі нею розмовляють, якщо можна хапати нове з чужих вуст? Тобто у західняків оці чіткі "східняківські" межі "як правильно сказати українською" є доволі розмитими. Крім того, та літературна українська, якої вчать дітей на заході у школах та інститутах сприймається ними, мабуть, як щось зідеалізоване й неприроднє, бо ж змалечку ти спілкуєшся в родині по-одному, а в школі тебе вже вчать по-іншому, тому важко перелаштовуватися. Слід відмітити також надзвичайну діалектну й говіркову строкатість "західноукраїнської мови": пройдися від села до села – і ти вже почуєш дещо інше її забарвлення.

За відсутності мовної політики в державі, все пускається на самоплин: одного чіткого взірця не надають, тому балакають усі, як кому заманеться. Це все створює сприятливі умови для проникання в мовний обіг тьми-тьмущої іноземних словечок. Натомість на сході єдині джерела української мови – це сяка-така кількість літератури, телебачення, заняття у навчальних закладах... та й, напевно, все. У цих сферах звучить переважно літературна мова, отже, східняки тільки таку й знають за відсутністю інших джерел.

×