середа, 18 липня 2012 13:25

Що добре для нас, для Європи вже погано

Що добре для нас, для Європи вже погано
Фото: rusmir.in.ua

Ідея "історичного примирення" співгромадян однієї держави – ситуація цікава, але не надто актуальна у світі європейської політкоректності. Адже європейські клопоти з історичної памяті – не внутрішньодержавні, а міждержавні. Європа – конгломерат націй, які воювали між обою протягом століть, і рештки старшої генерації взаємно відстрілювали себе ще у 1939-1945 роках. Але треба триматися разом. І якщо претендуєш на членство, то покажи своє "єдине обличчя". Україна такого обиччя поки не має. Такий собі дволикий Янус.

Усі нормальні люди, не екстремісти, мусять знайти в собі достатньо доброї волі і бажання до взаємопорозуміння щодо минулих конфліктів. Суто за Фрейдом, знайти собі компенсацію - визначення того "спільного приємного минулого", яке видається запорукою взаємної сучасної втіхи чи емпатії опонентів. "Ви билися між собою 70 років тому? – Але ж 300 (600) років тому ви воювали разом проти спільного ворога!" Згадуємо: усі наші хлопці руські-русинські билися під Синіми Водами проти Золотої Орди (навіть не проти наших співгромадян - кримських татар, тому взагалі без образ), під Грюнвальдом-Танненбергом-Жальгірісом проти німецького Ордену. (А раптом Німеччину образимо?) Під Оршею ті ж самі люди 100 років по тому "накидали" московитам – росіянам буде образа… Вони, росіяни, поки не в Європі, але ми щодня відчуваємо їхній поганий настрій.

Змиримося - що для нас може бути добре, для Європи – вже поганенько! Билися, наприклад, усі христянські нації супроти мусульман, але ж тепер мусульмани – активна складова європейського суспільства, тому "підйом теми" може бути неполіткоректним…

Є події, які породжують конфлікти, і є такі, які не збуджують пристрасті. Але негативні емоції щодо минулого можна ділити за мірою "дратівливої інтенсивності" залежно від того, скільки генерацій вашої родини вони зачепили (а це можуть бути дуже криваві і болісні розрахунки). Наприклад, як знайти потвору, яка стуканула на прадіда у 1938? А потвора вже померла... Але ж нащадки існують і, можливо, своїми прадідами також пишаються…Сваритися з ними чи ні? Чи бачимо ми сьогодні такі смисли спільного безконфліктного існування з нащадками колишніх ворогів, аби запропонувати їм взаємне пробачення і спільний проект на майбутнє? Але! Ця схема також не проходить.

Міжукраїнські конфлікти ніколи не були суто міжукраїнськими. Інколи згадують приклад з Іспанії, коли жертвам обох сторін громадянської війни 1936-39 зробили спільний меморіал. Тема хороша, але в Україні не було за останні 100 років (якщо не 500) жодого внутрішнього конфлікту в "Україні як державі" без участі "третіх сторін". Україна не була усталеною країною/державою до 1991 року від часів Мазепи. Та й до того не мала суто внутрішніх конфліктів. Гетьманат мав щонайменше трьох шефів-"підривників". Іспанська громадянська війна також не обійшлася без СРСР та Італії-Німеччини, але Іспанія була сотнями років суверенна європейська держава. Це була лише її власна війна.

Кирило ГАЛУШКО, історик, етносоціолог, кандидат історичних наук, доцент

Зараз ви читаєте новину «Що добре для нас, для Європи вже погано». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

43

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути