Професор Джин Десеті (Jean Decety) з університету Чикаго (Chicago University) США і його колеги довели, що почуття співчуття притаманне дітям від природи, а не внаслідок виховання.
У експериментах брали участь 17 дітей віком від семи до 12 років, яким показували анімовані сюжети, де людям усвідомлено або не усвідомлено завдавали болю. Щоб не травмувати випробовуваних, в сюжетах було видно лише частини тіла людини (руки або ноги).
Під час експериментів мозок дітей піддавався функціональному магнітно-резонансному спостереженню. Учені з"ясували, що при перегляді ролика, де людина відчуває дискомфорт, що виникає ненавмисно (наприклад, в руки падає важкий предмет), у мозку дитини збуджуються зони, відповідальні за обробку больових сигналів. У тому випадку, якщо в ролику показано навмисне спричинення болю (наприклад, людині наступають на ногу), мозок реагує збудженням зон, відповідальних за соціальну взаємодію і моральну оцінку. 13 дітей з 17 в цьому випадку зажадали пояснення того, що відбувається.
Крім того, під час перегляду роликів збуджувалися мигдалини мозку, які, як відомо, неадекватно функціонують у людей з психопатією. Саме дисфункція мигдалин утрудняє психопатам розуміння емоцій інших людей.
Фізіологічне обґрунтування почуття співчуття, на думку дослідників, може бути корисне при аналізі девіантної поведінки серед підлітків: якщо підліток здатний співчувати, то він може дати якесь розумне пояснення своїй агресії по відношенню до інших людей.
Причини дитячої і підліткової агресії неодноразово привертали увагу психологів і фізіологів. У 2001 році група учених з Стенфордського університету(Stanford University) на чолі з доктором Томасом Робінсоном (Thomas Robinson) виявила чіткий зв"язок між часом, який молодші школярі витрачають на телевізор і відеоігри, і агресивністю їх поведінки на дитячому майданчику: чим менше щоденна данина "ящику", тим рідше діти б"ються і загрожують одноліткам. Проте основною причиною виступав не характер програм, а сам факт перегляду, повідомляє Telegraph.
Коментарі