Марк Крістенсен з Південного методистського університету в Далласі (США) і його колеги створюють датчики з оптичних волокон і полімерів, які в меншій мірі ризикують викликати імунну відповідь, а також не схильні до корозії.
Сенсори пребувають зараз на стадії прототипу, і поки вони занадто великі, щоб їх можна було імплантувати в тіло.
Датчики є полімерними кулями. Кожна сфера забезпечена оптичним волокном, яке випускає промінь світла. Він струменіє всередині датчика хитрим способом, який отримав назву "режим шепучої галереї" (whispering gallery mode) на честь однойменного приміщення в лондонському соборі Святого Павла, де звук поширюється далі, ніж звичайно, бо відбивається від увігнутої стіни.
Ідея пристрою полягає в тому, що електричне поле, пов'язане з нервовим імпульсом, впливає на форму сфери, а та в свою чергу змінює резонанс світла на внутрішній оболонці, тобто нерв фактично стає частиною фотонної схеми. Зміна резонансу світла, що поширюється через оптичне волокно, дає знак маніпулятору, що мозок хоче поворухнути пальцем, наприклад.
Зворотній зв'язок здійснюється за допомогою інфрачервоного випромінювання, що діє прямо на нерв. Світло направляється відбивачем, розташованим на кінці оптичного волокна.
Пристрій підійде не тільки людям, що втратили кінцівки, але й пацієнтам з ураженнями спинного мозку: датчики і оптоволокно допоможуть обійти непрацюючий ділянку.
Перш ніж вживити датчики, потрібно буде дізнатися, де розташовані потрібні нервові закінчення. Наприклад, хірург запропонує пацієнтові спробувати підняти відсутню руку.
Дослідники планують продемонструвати робочий прототип на прикладі кішки або собаки протягом найближчих двох років. До цього розмір датчика необхідно буде скоротити з кількох сотень до 50 мкм. Проект вартістю $ 5,6 млн фінансується з коштів Управління перспективних дослідницьких проектів Міністерства оборони США.
Нагадаємо, раніше японці створили жінку-гуманоїда, яка вміє співати.
За матеріалами Компьюлента, Gazeta.ua
3 
1
Коментарі