Люди розучуються грати вживу і переходять у смартфони - письменниця

 

Зараз гра відділилася від дорослих і стала сферою переважно дітей. Дорослі дозволяють собі пограти лише коли займаються професійним спортом. А спонтанна гра зосередилася на дитячому майданчику. Дорослі занурені у справи і смартфони. Про це міркує письменниця і художниця Юлія Стахівська аналізуючи книгу Йогана Гейзінги "Homo Ludens, або Людина, що грається".

"Її вивчають всі культурологи. В Могилянці це наша настільна книга була. Автор абсолютно легко, не занудно показує, як важлива гра в усі людській цивілізації.

Без гри ми не могли б створити нічого. Війна – гра, шлюб – гра, в основі найсерйозніших речей лежить гра. Грають і тварини, але цивілізаційно людина розвинула гру просто до неймовірних масштабів, що не зробили ні інші вищі примати, ні якісь інші істоти. Хоча грають всі. Давні греки казали, що світом рухає ерос, а за Гейзінгою, світом ще рухає гра. Навіть банальні речі, які ми бачимо щодня, мають в основі своїй гру.

В давнину гра часто була пов'язана з магічною дією. Гра в футбол була колись магічним дійством, ініціацією. Зараз, коли ми сидимо перед екранами телевізорів чи на стадіонах на матчі, ця гра нас об'єднує в якомусь екстазі. І цей екстаз – родич отого древнього, навіть релігійного, екстазу. Гейзінга дає багато гачків, за які хочеться хапатися і прослідковувати, як це працює.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мобільні в усіх сенсах" - чим вирізняються сучасні діти

Гра – колективна. А зараз ми настільки атомувалися всі, від'єдналися одне від одного, що залишили гру хіба спорту, де вона проговорена і обумовлена певними правилами. Ми не водимо хороводи, нема вуличних забав, - все більше це рудименти. Люди засвоїли обряд і відтворюють його автоматично: ну, на Івана Купала треба зібратися біля річки, посидіти, попити, може, віночок кинути. Але гра як спонтанне дійство все більше відходить. А людина не може без гри, і тоді ми починаємо шукати інші канали – інтернет, ігрові автомати. Зникає колективність", - зазначає Юлія Стахівська.

 

×