Перший принцип будь-якого спортсмена - дисципліна. Зокрема, і в харчуванні. Строгі дієти допомагають чемпіонам добиватися вищих результатів, а разом з тим серйозно псують їх здоров"я.
Їм, що хочеться
Звичайно, ніякої чітко визначеної дієти у олімпійців не немає. Є декілька простих правил, які, загалом, стосуються всіх: не їсти солі і цукру, пити більше води, налягати на вуглеводи, не забувати про клітковину і так далі і тому подібне. Але навіть їм слідує далеко не кожен спортсмен. У кожної людини обмін речовин настільки індивідуальний, а організм так по-різному сприймає інтенсивні навантаження, що харчування чемпіонам підбирають персонально; причому залежно від стану здоров"я, частоти тренувань і навіть віку олімпійця, його дієта може сильно мінятися.
Наприклад, 11-кратного чемпіона з плавання Майкла Фелпса можна взагалі назвати антидієтиком. За добу цей американець споживає до 12 000 кілокалорій! Одним його сніданком - в який входять яєчня з 3-х яєць, омлет з 5-ти, тарілка вівсянки і три упаковки сухих шоколадних пластівців, - можна протягом усього день годувати звичайну середньостатистичну людину. На обід Фелпс "завантажується" нітрохи не менше: півкіло пасти, 2 гамбургера і величезна порція енергетичного напою. Декілька годин тренувань - і всі набрані калорії спалені, за чим слідує такий же, як обід, вечеря. Тільки замість бутербродів на ніч Фелпс віддає перевагу піці.
Звичка - друга натура
Проте далеко не всім вдається так просто тримати свою вагу під контролем. У багатьох видах спорту - в боротьбі, в кінному спорті - навіть зайві двісті грамів можуть мати критичне значення. А тим часом ці самі грами можна набрати, навіть випивши зайвий стакан води. Деяким спортсменам перед контрольним зважуванням навіть доводиться спеціально попітніти, щоб вигнати з організму зайву рідину і не перескочити в іншу вагову категорію.
Ще одна проблема - здатність нашого організм адаптуватися до будь-яких стресів. Це звичайно добре, але коли справа стосується ваги, цей начебто корисний трюк грає з нами злий жарт.
- У деяких спортсменів вага стабільно набирається, тому що організм звикає до тренувань, - говорить Ілона Корстін.
Стосується це не всіх, але багатьох. Хоча з віком перебудова обміну речовин і так неминуча, і рано чи пізно спортсменам, як і простим смертним, доводиться переходити на все більш строгий раціон. Доводиться сідати на дієту і в міжсезонні, коли змагання не такі серйозні, а тренування не такі регулярні. Від різкого переходу в інший режим організм не встигає перебудовуватися і продовжує вичавлювати з себе всі соки. А без тренувань надлишки енергії перетворюються на жирові відкладення.
Зворотна сторона медалі
Окрім зайвої ваги, олімпійці схильні і до решти всіх проблем простих смертних, причому до деяких - навіть більше. Часто гонитва за ідеальною фізичною формою перетворюється на нав"язливу ідею і ставить хрест не тільки на здоров"ї, але і на кар"єрі спортсмена.
Показовий приклад - історія англійки Еллі Аутрам, яка описала свої гастрономічні муки в книзі мемуарів "Пробіжка на голодний шлунок". У 16 років Еллі була дуже багатообіцяючою бігункою і не раз представляла свою країну на міжнародних змаганнях. Але досягнутих результатів, мабуть, було недостатньо - Еллі виснажувала себе голодуванням і регулярними тренуваннями, довела свою вагу до 29 кілограмів і врешті-решт потрапила до лікарні в стані повного виснаження. Там дівчину відгодували, привчили знову полюбити їжу - і та захворіла булімією. Тобто почала їсти все без розбору, після чого звільняла шлунок, викликаючи у себе блювоту. Лікування затягнулося на декілька років.
Випадок Аутрам - далеко не єдиний. Недавнє дослідження британських статистів показало, що, принаймні, 20% англійських жінок-атлетів коли-небудь випробовували подібні порушення харчування. Для порівняння: серед звичайного населення частка аноректиків не перевищує 1%. Як говорить медичний консультант Британського інституту спорту доктор Шейла Роджерс, часто в проблемах винні тренери і рідні спортсменок, які в педагогічних цілях принижують заслуги своїх підопічних і примушують їх працювати понад свої сили.
- Я знала одну спортсменку, чий тренер називав її "коровою" або "стегенцями", спеціально, щоб піддражнити. Є і інші приклади. Багато тренерів, наприклад, постійно підколюють своїх підопічних, лають їх зовнішній вигляд - і все для того, щоб змусити їх працювати ще сильніше. Результат - психічне перенапруження і анорексія, - розповіді Роджерс газеті "Times".
Зараз Еллі Аутрам повернулася до нормального способу життя і збирається заміж. Правда зі своєю головною мрією - про участь в Олімпіаді - їй довелося розпрощатися. Та і стати матерью їй навряд чи вдасться: довга боротьба з харчовими порушеннями, швидше за все, зробила жінку безплідною, повідомляє Newsland
2 
35413
Коментарі