Експеримент "Всесвіт-25": людський рай неможливий

 

Уявіть собі райські умови: необмежені запаси їжі і води, відсутність хижаків і хвороб, достатній простір для розмноження. Але мешканцями раю будуть не люди, а миші. Однак рай незабаром спорожнів: вся колонія мишей вимерла. Чому це сталось? І які уроки з цього має винести людство?

Американський вчений-етолог Джон Келхун провів ряд експериментів в 60-70-х роках двадцятого століття. Це була епоха кризи. Соціологів та антропологів турбувало ключове питання: чи не занадто швидко ми розмножуємося як вид? І хоча в якості піддослідних Келхун завжди вибирав гризунів, кінцевою метою досліджень завжди було пророкування майбутнього для людського суспільства. Свій найвідоміший експеримент, який змусив задуматися про майбутнє ціле покоління, він провів у1968 році спільно з Національним інститутом психічного здоров'я.

Мишачий рай для всіх

Келхун спробував проаналізувати, як висока щільність населення впливає на поведінку людей. У куб площею 12 квадратних метрів помістили 4 пари мишей. У кубі підтримувалася оптимальна температура і чистота. Миші мали необмежений доступ до їжі, води, а також матеріалу для будівництва гнізд.

 

За підрахунками Келхуна, в баку могли проживати 9500 тисяч особин одночасно. Перші поселенці стали активно розмножуватися. Цей відрізок часу вчений назвав стадією А. Наступна - стадія В - почалася з моменту народження перших дитинчат. Миші плодилися зі страшною швидкістю. Число гризунів подвоювалося кожні 55 днів. Однак на 315 день експерименту швидкість розмноження раптово сповільнилася майже втричі. Тепер на подвоєння чисельності популяції потрібно як мінімум 145 днів. Це свідчило про настання наступної фази - С.

До цього моменту досі мирне співтовариство мишачого раю істотно змінилося. Усередині мишачого соціуму сформувалася кастова ієрархія, очолювана старшими особинами. Старі миші раптово стали проявляти садистські нахили: кусали молодих мишей за хвости, вступали в безпричинні бійки. Їх жорстокість привела до того, що покусаний молодняк сформував касту знедолених, яким не знайшлося місця в зграї. "Ватажки" раз у раз провокували молодь на бійки, зганяючи молодих самців в центр резервуара. Молоді миші билися, а потім втрачали сили і впадали в депресію.

Втім, незважаючи ні на що миші продовжували розмножуватися. Чисельність популяції як і раніше зростала. А разом з нею зростала і неконтрольована агресія її членів.

Канібалізм, гомосексуалізм, краса, смерть

 

Поступово у зацькованого молодняка стало пропадати бажання захищати самиць і спаровуватися. Поведінка самиць теж змінилася. Втративши захист знесилених самців, вони і самі стали агресивними. Тепер захист потомства перетворився для них в непосильний тягар. Справа дійшла до канібалізму. Самиці пожирали власних дитинчат і йшли в мишачий монастир - перебиралися в верхні гнізда і відмовлялися від розмноження.

На цьому тлі бурхливо розквітла гомосексуальність. Покусані самці злучалися з такими ж нещасними самцями, а самиці з собі подібними. І все одно в мишачому раю ще залишалися особини, які відчайдушно чинили опір загального божевілля і продовжували боротися за виживання виду.

Найстрашніший період в історії раю почався з того моменту, коли в співтоваристві гризунів з'явилися миші, які взагалі відмовилися від будь-яких соціальних контактів і стали займатися тільки собою - їли, спали, чистили шкурки. Келхун назвав таких мишей "красивими". Вони дійсно мало походили на обдертих ізгоїв, які ще намагалися постояти за життя колонії.

Тут і настала фаза D - фаза смерті. Виснажений побоями молодняк повністю відмовився від опору і всіх соціальних контактів. Старі миші жили довше за молодих і не збиралися звільняти насиджених місць. Мишачий рай занурився в депресію. Процес відтворення остаточно припинився. Популяція мишей почала стрімко вимирати.

 

Келхун припустив, що якщо змучених бійками мишей повернути в колишні умови, соціальні відносини відновляться. Він вийняв із загального резервуара чотири пари мишей: "красивих" самців і молодих самиць, і помістив їх в окремий бак, намагаючись запустити рай спочатку. Однак це нічого не змінило. Гризуни продовжували вести себе неадекватно. Здатність до повноцінного розвитку і репродуктивного поведінки виявилася втрачена безповоротно.

Коли чисельність популяції знизилася до 122 особин, померла остання самиця репродуктивного віку. Ті, що залишилися в живих, як і раніше не хотіли взаємодіяти один з одним.

Експеримент завершився в день смерті останнього мешканця мишачої утопії - на 1780 день експерименту. Келхун повторив той же самий досвід в 25 резервуарах. Результати всіх 25 експериментів в точності повторювали один одного. Всі вони завершилися повним вимиранням популяції.

Поява деструктивної поведінки в умовах перенаселеності Келхун назвав "поведінковою воронкою". "Поведінкові патерни (ознаки, моделі) мишей можна трактувати рівно так само, як і людські, а значить, людський рай неможливий, як і мишачий" - говорив Келхун. В умовах надмірної перенаселеності звичні моделі поведінки живих істот неминуче дають збій і ведуть до двох смертей - духу і плоті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На людство очікує демографічний колапс - Маск

Джон Келхун створив за результатами експерименту теорію двох смертей. "Перша смерть" - це смерть духу, коли йде відмова від складних поведінкових патернів. Після настання "першої смерті" фізична смерть ( "друга смерть" за термінологією Келхуна) неминуча і є питанням короткого часу. В результаті "першої смерті" значної частини популяції вся колонія приречена на вимирання навіть в умовах "раю".

Одного разу Келхуна запитали про причини появи групи гризунів "красиві". Келхун провів пряму аналогію з людиною, пояснивши, що ключова риса людини, її природна доля - це жити в умовах тиску, напруги і стресу.

×