Як кінофільми зомбують глядачів

Як мовиться в дослідженні, опублікованому в журналі "Projections: TheJournalforMoviesandMind", вивчення активності мозку глядачів під час проглядання фільму показало, що деякі фільми викликають однакові реакції в мозку різних людей. На думку авторів статті, їх робота допоможе створити систему кількісної нейрофізіологічної оцінки кінокартин, що може бути корисним як кіноіндустрії, так і для подальшого вивчення мозку людини.

Учені використовували функціональну магнітно-резонансну томографію для контролю активності мозку глядачів під час проглядання фільму і один з типів кореляційного аналізу для з"ясування ступеня схожості процесів в мозку. "Деякі фільми можуть вести багато глядачів через низку схожих емоційних станів. Це утримання свідомості приводить і до схожості в активності мозку - і високому ступеню кореляції - у більшості глядачів. Навпаки, інші фільми - навмисно або ненавмисно - менш сильно контролюють реакції глядачів. В цьому випадку, як ми чекаємо, схожість в мозкових процесах буде меншою", - мовиться в статті.

У експерименті дослідники показували групі добровольців три фрагменти: півгодинний уривок із стрічки Серджіо Леоне "Хороший, поганий, злий", епізод з телешоу Альфреда Хічкока "Бах! ти убитий" і один з серіїв комедійного серіалу Ларрі Девіда "Стримай свій ентузіазм". Результати томографії показали, що схожість реакцій спостерігалася в неокортексі - відділі мозку, відповідальному за сприйняття, проте ступінь цієї схожості розрізнявся залежно від фільму.

Епізод телешоу Хічкока викликав схожі реакції у всіх глядачів: більше 65% неокортексу реагували однаково, що указує на великий ступінь контролю свідомості. Дещо менша кореляція (45%) спостерігалася при показі фрагмента картини "Хороший, поганий, злий". Найнижчий ступінь схожості в мозковій активності був при прогляданні епізоду комедійного серіалу - 18%.

"Наші дані показують, що досягнення щільного контролю мозку глядачів під час фільму вимагає, в більшості випадків, навмисного вибудовування специфічної конструкції сюжету за допомогою естетичних засобів", - пишуть автори статті. "Той факт, що Хічкок здатний оркеструвати реакції мозку, "включаючи" і "вимикаючи" в один і той же момент у всіх глядачів, може дати нейрофізіологічний доказ його знаменитої здатності маніпулювати свідомістю людей", - мовиться в статті.

Разом з тим, дослідники підкреслюють, що відсутність схожості в активності мозку не означає, що глядачі не стежать за подіями на екрані: "Вимірювання кореляції указує тільки на здатність режисера викликати схожі реакції у глядачів". На думку авторів дослідження, їх робота відкриває шлях до злиття двох таких різних дисциплін, як нейрофізіологія і вивчення кінематографа, в єдину науку - "нейрокінематографіку", повідомляє Не Болей.

×