"Інтерстеллар" безумовно став найбільш очікуваним фільмом року. Космічна тематика і актуальна тема майбутнього всього людства зібрали не один повний зал кінотеатрів. Пропонуємо вам заглибиться в нього ще більше і розглянути 6 наукових міфів, які були використані у фільмі.
"Безкоштовна" кротова нора
Необхідний об'єкт величезної маси, щоб створити гравітаційне поле, достатнє для того, щоб зігнути простір і час навпіл, і показаний у фільмі варіант еквівалентний сотні мільйонів наших Сонць. В залежності від розташування такої маси тіла у всесвіті воно може створити серйозний безлад в навколишньому просторі, але у фільмі цього не відбувається.
Річард Готт, космолог
Радіопередача зсередини чорної діри
Загальноприйняте уявлення про чорну діру полягає в тому, що гравітаційне стиснення в ній є настільки сильним, що з неї не може вибратися навіть світло - саме так вона отримала свою назву. Але навіть у фізиці є лазівки, одна з яких називається випромінюванням Хокінга, виявленим зрозуміло ким. Коли часточка потрапляє в чорну діру, вона створює ще одну форму негативної енергії. Але природа ненавидить, коли у неї в паперах непорядок - мінус без відповідного плюса все одно що дебет без кредиту. Тому чорна діра випромінює частинку, щоб зберегти баланс. Величезна кількість цих частинок створює вихідні потоки енергії, яка в теорії може нести в собі закодовану інформацію для зв'язку. Це не те ж саме, що зв'язатися з Х'юстоном по радіо з чорної діри, але це хоча б крок у вірному напрямку.
Журнал Time
В чорну діру і назад
Як зазначає Time, вчені змагаються у виборі найкращого терміна, який міг би описати, що станеться з людиною, яка пройшла через так званий горизонт подій чорної діри. Космолог і автор декількох бестселерів Брайан Грін вважає, що людське тіло буде "спагеттіфіковано" - розтягнуто на ультра-тонкі нитки протоплазми.
Більшість людей погодиться, що людина, яка потрапила у чорну діру, приречена. Але якщо ви потрапите в досить велику чорну діру, ви будете спагеттіфіковані не відразу.
Брайан Грін, космолог
Люди-дослідники
Найбільше з точки зору науки мені хочеться буркотіти про те, що відбувається, коли екіпаж прибуває в іншу галактику. Вони відвідують планети самостійно, навіть якщо не мають достатньої кількості палива, щоб приземлитися на кожній з них. Це створює цікаві дискусії між членами екіпажу про те, які планети відвідати і в якому порядку. Час має суттєве значення, тому що деякі з цих небесних тіл знаходяться глибоко в гравітаційному колодязі чорної діри (що з точки зору науки безглуздо). Більш повільний відносний перебіг часу означає, що під час відвідування цих планет екіпаж буде старіти куди повільніше, ніж люди на Землі. Це породжує моральні дилеми, адже мова йде про порятунок людства. В реальності майбутні астронавти просто розгорнули б телескопи для вивчення планет здалеку. Використовуючи спектральний аналіз, вони могли б швидко і ефективно визначити, які світи виявляться найбільш перспективними для розселення людей.
Роберт Найі, редактор Sky & Telescope
Придатні для життя планети поруч з чорною дірою
У дійсності настільки близькі до цих "звірів" подорожі були б смертельними. У фільмі поруч з чорною дірою показаний аккреційний диск газу, що світиться, хоча поруч немає очевидних джерел для аккреції речовини (процес падіння частинок на космічне тіло). У будь-якому випадку потужні рентгенівські промені від диска буквально підсмажили б екіпаж корабля і людей на сусідніх планетах.
Роберт Найі, редактор Sky & Telescope
Відповіді всередині чорної діри
У фільмі непогане зображення математики: наприклад показані рівняння загальної теорії відносності цілком придатні для задоволення наукового гіку. Згодом автори припускають, що рівняння не працюють через те, що вчені не розуміють, як гравітація і квантова механіка взаємодіють між собою, і це теж вельми правдоподібно. Але у фільмі це питання вирішують, посилаючи робота в чорну діру за "квантовими даними", що насправді не має ніякого сенсу. Це звучить так, немов вони придумали сюжетний хід, ніяк не підкріплений фізикою.
Роберто Тротта, астрофізик
4 
1
Коментарі
1