Лондонському зоологічному товариству вперше вдалося сфотографувати довговухого тушканчика в його природному середовищі. Він схожий на кенгуру, але за розміром як миша. Вуха тварини утричі більші за голову. Пересувається тушканчик такими ж, як і кенгуру, стрибками.
— Довговухий тушканчик — це справжній Міккі-Маус пустелі, дуже милий і смішний. За ним цікаво спостерігати, — розповідає зоолог Джонатан Байлі. — У цих гризунів на лапах волосяний покров, майже як снігоступи. Він дозволяє їм легко пересуватися по піску. До того ж таке співвідношення довжини вух і голови зовсім не властиве для ссавців.
Довговухий тушканчик є на території Китаю та Монголії. Саме серед пісків монгольського пустелі Ґобі вдалося його побачити. За кольором хутро тварини схоже на пісок. Помітити цього маленького гризуна дуже важко, тому вчені мало що про нього знають. Удень тушканчик відсиджується в норі під пісками. Уночі вибирається на поверхню в пошуках їжі. Харчується переважно комахами.
Лондонське наукове товариство провело експедицію в пустелі Монголії, аби привернути увагу до поступового зникнення тварин, які мають яскраві еволюційні особливості, як довговухий тушканчик.
Коментарі