— Після прання фосфат, що міститься в порошку, потрапляє з брудною водою у ґрунт, а звідти — в річки й озера. Діє як добриво. Викликає бурхливе "цвітіння", а потім неминуче висихання водойми, — каже 62-річний Федір Корчовий, директор лабораторії Головрибводу. — Надміру ростуть синьо-зелені водорості, які і без того швидко розмножуються.
Від 1 г фосфату утворюється до 10 кг водоростей. Коли рослини гниють, виділяють метан, аміак, сірководень. Через те кисню у воді меншає настільки, що у водоймі вимирає все живе.
— Гинуть раки, бо для їхнього існування дно має бути чисте, а вода насичена киснем. У риби розвивається запалення шкіри, зябер. Утворюються крововиливи на печінці, нирках, проміжному мозку. Риби стають кволі, мало їдять. Трапляються замори і статеві зміни— народжується більше самиць. Це стосується також тварин, які п'ють із водойм. Активно розмножується планктон. Якщо його забагато, вода стає непридатною для пиття.
1965 року в Чорному морі в "кубі" води було до 50 г мікроорганізмів. Зараз їх у 20 разів побільшало. 2010-го не залишилося водойм без фосфатів.
— У найчистіших річках зараз стільки хімікатів, скільки було в найбрудніших 2001-го.
За останні п'ять років рівень води у ставках зменшився на 60-80 см. Міліють через водорості. Для риби треба щонайменше 130 см.
Якщо кожен українець використає 5 кг порошку на рік, у водойми потрапить 115 тис. т фосфату. На ньому, як на дріжджах, могли би зрости трильйони тонн водоростей. Від екологічної катастрофи рятує лише недостатня кількість тепла і світла восени та взимку.
3 
1
Коментарі
1