Вінничанка Валентина Врублевська, 50 років, відкрила свій 40-й грибний сезон 30 липня. Виїхала з дому о п'ятій ранку. За 4 год. повернулася з двома відрами піддубників та білих грибів.
— Їздили машиною за 30 кілометрів від Вінниці у грабовий ліс. Шукати гриби мене навчила бабуся. По одному гриби не ростуть. Зазвичай — від трьох до п'яти, а то й більше є в радіусі метра-півтора. Не треба топтатися, бо розчавите.
Купами трапляються рижики, маслюки, піддубники, білі гриби. Найлегше збирати опеньки. Вони відкриті. Покривають шапками пеньки і стовбури дерев при землі.
— По них ходжу з мішком. Нарізую гронами та обережно складаю. Дома перебираю й сушу чи мариную. Цих грибів родить найбільше. Але вони сильно зменшуються під час обробки.
Починаються в кінці вересня. Ростуть до грудня, доки не почнуться морози.
— Найкращі не в старому листяному лісі на вирубці, а в молодому, де ці гриби ростуть із землі. Там багато сонця, опеньок м'ясистий, із товстою ніжкою. І пахне молодим лісом,— розказує Надія Соколова, 57 років, із села Семирічка Гайсинського району на Вінниччині.
Вона виросла в Росії. Там навчилася збирати гриби. Найбільші цінує земляні — рядовки, вовнянки, білі й чорні гливи. Вони є у вересні-жовтні в добре освітлених лісосмугах. На смак гіркі. Тому чотири дні їх вимочують у чистій воді, міняючи її двічі-тричі на день. Здебільшого солять.
— Найперші гриби збирають у травні — зморшки. Вони темно-абрикосового кольору. Ростуть у траві в лузі. У червні поспівають підосичники, підберезники, піддубники. Ростуть у листяних лісах до середини осені. У хвойних на початку літа з'являються сироїжки. Можна збирати до морозів. Маслюки пізніше, з липня.
Надія Соколова очікує кінця серпня, щоб іти по рижики. Це пласкі, руді гриби з червоними тонкими кільцями поверх шапинки.
— Глянеш, наче хто ґудзики розсипав. На одному місці до 20. А як стара грибниця — то й до півсотні можна набрати. Люблять сонце, ростуть у ряд. Їх треба шукати неподалік просіки чи дороги у хвойному лісі. Частіше в ялиновому. Сосняк — територія маслюків і сироїжок. Хоча більше залежить, куди яка грибниця потрапить. Сусід відрами носить шампіньйони з колгоспу, де раніше була ферма. Корови на ратицях понаносили з лісових пасовиськ грибницю.
Білі гриби часто ростуть на берегах річок, попід акацієвими посадками. Іноді — на вулиці вздовж тину. Щоб не вивелися, грибник із райцентру Звенигородка Черкаської області 35-річний Роман Кухаренко радить не зрізати їх ножем, а викручувати, як шуруп. Перед тим розгойдати.
— Бив би по руках тих, хто ходить до лісу з ножем. Зріз — це відкрита рана. Через неї в грибницю потрапляють цвіль, інфекції. Вона згниває.
Учить шкірку грибів не викидати на сміття. А прикопати чи висипати під деревом на подвір'ї. Якщо поливати, може прийнятися. За рік виростуть гриби, якщо вони з листяного лісу.
5.00 найкращий час вирушати по гриби. Удосвіта до лісу йдуть не для того, аби першими захопити врожай. Проміння вранішнього сонця рівно відбивається від шапинок. Вони блищать, тож гриби одразу видно.
Грибний сезон бачать за кільцями в криниці
Про те, що в лісі є гриби, досвідчені грибники дізнаються із криниці. Якщо вони виросли між її кілець, то є і в лісі. Водночас із лісовими виростають дикі, неїстівні дрібні гриби на північних, мокрих боках дерев. Щодо грибних місць легко орієнтуватися за порхавками. Це дрібні круглі білі гриби, які висихають, лопають й випускають зеленуватий порох із димом. Їх можна їсти, якщо зібрати молоді. Тоді їхня середина ще подібна до білого зефіру.
Отруйні перевіряють цибулею
Кожен їстівний гриб має свого отруйного двійника. Він яскравий, привертає увагу. Їстівні тьмяніші. Якщо гриб незнайомий, але поїдений слимаками чи поточений черв'яками, він безпечний. Поряд може рости його неушкоджений, але отруйний двійник. Удома назбиране перевіряють цибулею. В каструлю з водою вкидають очищену білу цибулину. Якщо вона почорніла — гриб отруйний. Усю страву слід вилити.
1 
1
Коментарі
2