На Чорному озері чують стогін та схлипування

 

"Якось я ночував у Чорному лісі біля озера. Поставив намет. Увечері підійшов до води вмитися. Рушник повісив на березі. Ранком встаю, а рушник — посеред озера разом із берізкою. Виявляється, деревце було на плавучому острові. Таких на озері багато", — розповідає Федір Стрепет, 56 років, учитель середньої школи з Кіровограда.

Берестувате озеро, його частіше називають Чорним, знаходиться посеред болота, біля села Водяне Знам'янського району Кіровоградщини.

Їдемо туди автотрасою Київ — Дніпропетровськ. Біля села Водяне поворот на Чорний ліс. Ґрунтовка веде в долину. Мобільного зв'язку в лісі нема. Серед лісу — колишня державна дача. Пройти до озера можна тільки через неї. Дорогу перепиняють старі ворота. Праворуч щит — "Гідрологічна пам'ятка природи "Болото Чорний ліс". До машини виходить охоронець, худорлявий чоловік років 60. Представляється Миколою.

— Раніше тут високе начальство відпочивало. Кажуть, Хрущов бував. Дачу перепродавали багато разів, — каже охоронець.

Веде повз старий будинок та сторожку, показує озеро. Береги заросли деревами. Хиткою кладкою в очереті виходимо до плеса. До осені воно вкрите лататтям. На плавучих островах ростуть орхідеї і росянки, які харчуються комахами. Озеро живиться з підводних джерел. У сніжну зиму та посушливе літо рівень води тримається на однаковому рівні. У спеку температура води на поверхні +22°С. На два метри глибше — 10°С.

— Водорості тут завдовжки по 2 метри, а не 30 сантиметрів, як в інших озерах. Восени вони гниють і осідають. На глибині спресовуються в пласти, що рухаються. Всі, хто пробували поміряти дно, діставались тільки до таких пластів. Кидали гирю з мотузкою завдовжки 150 метрів. Але дна не дістали. Водолази глибше 90 метрів не витримують, така холодна вода. Визначити глибину не вдалося. Дно подвійне або й потрійне, — розповідає Федір Стрепет.

У водоймі водиться лише один вид риби — земляний карась. Натуралісти намагалися запускати мальків інших риб та раків. Усі гинули. Потомство земляного карася з Чорного озера так само не може прижитися в інших водоймах. Охоронець показує на рибину на поверхні води. До її боку присмокталася велика п'явка.

— Купатися сюди не ходять через холодну воду і п'явок, — розповідає охоронець Микола. — Тут один побовтав ногами, сидячи на кладці. За хвилину стільки п'явок присосались, що не могли поскидати. Тулуби їхні відривалися, а голови на нозі лишилися. Ми сіль сипали, горілку й олію лили. Насилу тих тварюк відідрали. Кров з ранок так юшила, що довелося викликати "швидку".

На Чорному озері не чути болотного смороду. Проте у воді накопичується газ метан. Іноді він вибухає. Свідкам чуються стогін та схлипування.

— Старі люди казали, що повз ліс татари водили невільників на Крим. Ослаблих топили в озері. Вони досі плачуть. Тому озеро і ліс називали Чорними. Один старик казав, тут утопили золоту карету хана Гірея, коли тікали від козаків. У 1953 році турки пропонували вичистити озеро. Все, що знайдуть, мало їм дістатися. Наші не погодились. Ще казали, що Нестор Махно заховав на одному з плавучих острівців своє золото, — розповідає Федір Стрепет.

×