Кияни 23-річний Олексій Голобородько і 22-річний Владислав Ткач обікрали близько 90 столичних пенсіонерів. Чоловіки працювали менеджерами у відділенні "Приватбанку". Виготовили дублікати пластикових карток і зняли у банкоматах 7 млн 860 тис. грн.
В Україні досі не було подібних злочинів. Чоловіки готувалися до нього протягом місяця. Спочатку дізналися, на чиїх рахунках лежать понад 30 тис. грн. Обдзвонювали власників, казали, що термін дії їхніх карток завершується, для продовження треба назвати пін-код. 12 лютого взяли у банку відпустку, а 21 лютого протягом 7 год. зняли гроші.
Владислав Ткач родом із райцентру Городня Чернігівської області, єдиний син підприємців Наталії та Юрія Ткачів. Вони займаються бізнесом із 1990-х. Возили одяг із Литви, торгували харчами на ринку. Мають шість магазинів — три у райцентрі й стільки ж у довколишніх селах.
Будинок Ткачів — одноповерховий, із білої цегли, має близько 100 "квадратів". Перед двором стоїть "газель", усередині — "лада-десятка".
— Я даже боюсь говорить, чтобы не навредить ребенку, — з хати виходить 43-річна Наталія Ткач. Худорлява жінка кутається від вітру в болоньєве пальто, плаче. — Хоть бы знать, что он живой. Это такая боль — неведение.
Владислав із золотою медаллю закінчив місцеву гімназію, вступив на фінансово-економічний факультет Київського університету ім. Вадима Гетьмана. У липні торік отримав диплом магістра економіки. Три місяці працював інженером в Інституті загальної енергетики Національної академії наук. Після того влаштувався менеджером у "Приватбанк". Доки навчався — винаймав житло. Перед випуском батьки купили йому однокімнатну квартиру на вул. Мате Залки, 8 в Оболонському районі столиці.
— Сына подставили, — упевнена Наталія Яківна. — Деньги пропали раньше, а все свалили на ребят. Что может украсть работник, который работает четыре месяца на должности "старший куда пошлют"? Зачем Владу это надо? У него было все, он ни в чем не нуждался.
Батько 48-річний Юрій Михайлович з будинку не виходить.
— Влад был для меня всем. Я тяжело рожала, — продовжує мати. — Очень добрый и нежадный ребенок. Помню, с ним маленьким идем по набережной в Евпатории, едим. А там нищий милостыню просит. Он говорит: "Мам, давай дадим, он же голодный". Как-то на рынке покупаем штаны. Я говорю: давай две пары возьмем. А он: одной хватит.
Я первой подняла тревогу. 12 числа у меня было предчувствие, что что-то случилось. Ни одна мобилка сына не отвечала. 14-го дозвонилась в банк. Сказали, он не вышел на работу. 16 февраля я уже была в Киеве. В банке посоветовали в милицию не обращаться. А через три дня его уже показали по телевизору, начали искать как преступника. Милиция недоговаривает. Вначале по ориентировкам их проходило четверо. А теперь свалили на двоих.
У Городні одні люди називають Владислава героєм, який обібрав наївних багатіїв, обдурив охорону банку та міліціонерів. Інші не вірять, що він причетний до злочину.
— Владислав — один з найкращих учнів, у нього було добре розвинене логічне мислення, — каже Михайло Федоренко, директор Городнянської гімназії. — Артистичний — читав вірші, вів шкільні вечори.
— Він був одним із лідерів, — додає Лілія Ткаченко, класний керівник Владислава Ткача. — Батьки з дитинства дозволяли водити машину, потім отримав права. В 11-му класі Наталія Яківна купила Владіку самий крутий телефон. Батьки за сина дуже переживали. Таких переживатєльних за шість років після їхнього випуску мені не траплялося. Наталія Яківна вклала в нього і душу, і гроші, і все. Вона була головою батьківського комітету, допомагала. У класі з'явилися панелі з "вагонки", поміняли штори на вікнах. Влад дружив із Віталієм Лещенком із села Пекурівка, сиділи за однією партою.
22-річного Віталія застаю вдома. Після закінчення Чернігівського політехнічного університету він не може знайти роботи.
— После школы мы с Владом общались мало, — каже. — Разве на встречах выпускников да летом на каникулах. А в школе дружили. Бывало, оставался ночевать у него.
— Влад все время хотел чего-то покруче, — розповідає шкільний товариш Владислава Ткача, просить не називати його імені. — Постоянно были мысли про Гоа, крутые ночные клубы. Он мог разработать всю операцию. Мозги и дерзость для этого у него есть. С детства хотел жить попроще, а родители задолбали. Мамка все время контролировала. Когда в Киеве учился, названивала: то нельзя, то нельзя. Вряд ли кто-то над ними стоял. Быть исполнителем, получить какие-то 10 процентов — Влад на это не пошел бы. В школе у него первого появилась мобилка. Раз обматерил и чуть не побился с учителем физкультуры. Он просто мажор. Девушки в школе у него не было. А в Киеве деньги есть — будут и девушки. Денег у Влада всегда было много. Если мне в младших классах в день 3 гривны давали, то ему — полтинник. Мог купить самую большую коробку чипсов "Принглс", съесть половину, а остальное выкинуть.
— Владік з'їхав від мене півроку тому, — розказує киянка, в якої Владислав Ткач винаймав кімнату. — Він дуже розумний, самостійний. Не знаю, хто його батько, але мама — дуже впливова. Хвилювалася за нього, дзвонила. Він ішов кудись на гульки, а мене просив сказати матері, що спить. Пару разів я прикривала його. Батьки дуже хотіли, щоб Владік працював у банку.
Олексій Голобородько народився в місті Переяслав-Хмельницький на Київщині. Виріс у комунальній квартирі №5 на другому поверсі двоповерхівки на вул. Івана Мазепи, 29. Його з братом Максимом мати виховувала сама.
Удень 1 березня будівельники риють перед будинком котлован. До квартири ведуть порепані дерев'яні сходи.
— Голобородька нема, він був тут тільки прописаний, — сходу відказує 70-річна Тетяна Сахневич, баба Олексія. Однак за хвилину впускає.
У прихожій стоять чоловічі капці та кросівки. Темний коридор веде до тісної кухні. На плиті в алюмінієвій каструлі вариться борщ.
— У мене в голові це все не вкладається, — каже Тетяна Вікторівна. Сідаємо на коричневий дерматиновий диван.
Після школи Олексій закінчив місцевий технікум, отримав фах електрика. Заочно навчався в Національному університеті кораблебудування в Миколаєві. Спочатку заробляв тим, що шукав в інтернеті покупців на марки, які збирав з дитинства.
— У Переяславі ні одне підприємство не робить, — продовжує жінка. — На базарі торгувати він не хотів. Поїхав у Київ, влаштувався охранніком у банк. Нормально робив, то його зробили менеджером. Заробляв і 5, і 6 тисяч на місяць. Вони з братом поїхали звідси років п'ять-шість тому, у Києві знімають квартири. Зараз їхня мати, Свєта, поїхала до Максима.
Брат Олексія, 28-річний Максим Голобородько, економіст, три роки працював менеджером у столичному "Приватбанку", займався пластиковими картами клієнтів. 2010-го звільнився. Зараз очолює відділ парфумів у магазині. Мати Світлана — продавець у магазині "Меркурій" у Переяслав-Хмельницькому.
— Як Льоша пропав, то до нас приїжджали двоє з банку, — розповідає Тетяна Вікторівна. — Заходить начальник охорони, очі на мене вилупив: "А ви хто? Як бабушка? Так ви ж паралізована!". Другий прямо сказав: "Врядлі ви Льошу побачите". Розпитували нас із Свєтою. А він нам що, щось розказував? Перевірили Максима на детекторі лжі. Він нічого не знає. Міліція не приїжджала. Мені кажеться, хлопці вже давно за границею. Хоч Олексій ніколи там не був. Максим їздив у Турцію, Єгипет, а молодший тільки в Карпатах був.
Жінка не знає, де шукати онука.
— Я їм не завидую. Відмовилися від батьківщини, дому, рідних. Попробуй у чужій країні стать на ноги. От якби якогось лоха розвели — це друге діло, но у пенсіонерів гроші взяти — стидно. Людина ж на смерть збирала.
— Мені не віриться, що то Олексій, — каже його знайомий 25-річний Станіслав Панков. — Три роки тому він працював у мене рекламним агентом, справляв враження порядного. Як поїхав до Києва — ми не бачились.
Олексій зустрічався із 20-річною Ерікою Рущин. Вона із Житомирщини, навчається у столичному педуніверситеті ім. Драгоманова. Зараз на четвертому місяці вагітності, зареєстрована на сайті для майбутніх мам.
Голобородька і Ткача поки що шукають у межах країни. Їм загрожує 12 років ув'язнення з конфіскацією майна.
Як уберегтися від шахрайства
• Не передавайте банківську карту чужим. Щоб зняти з карти інформацію, достатньо провести нею по зчитувачу інформації.
• Звертайте увагу на банкомат і довколишню територію. Не користуйтеся ним, якщо на конструкції є дивні елементи: відеокамери, накладна клавіатура, замаскована під рекламу.
• Знімайте гроші з того самого банкомата. Стежте, щоб його конструкція не змінювалася.
• Пін-код набирайте швидко, використовуйте кілька пальців, бажано прикрити руку іншою.
• Замовте послугу мобільного банкінгу — швидкого сповіщення про будь-які операції з рахунком.
• Використовуйте картку із вбудованим мікрочипом, що посилює заходи безпеки.
• Нікому не повідомляйте пін-код, не залишайте його на сайтах, на яких здійснюєте покупку і не пишіть на звороті картки.
• При зміні пін-коду не використовуйте простих комбінацій, на кшталт "1111", "2222" чи дату й місяць свого дня народження.
2 
1
Коментарі
5