— Півтора року не можу повернути доньку. Обняти її. Живу, немов у пеклі, — говорить 27-річна Віталія Єфіменко з Коростеня на Житомирщині.
У серпні торік її колишній чоловік 32-річний Володимир Єфіменко забрав спільну доньку Олександру, 2 роки 9 місяців. Дитину матері не віддає й не дозволяє бачитися, попри рішення суду.
Віталія працює продавцем у магазині електроніки та побутової техніки. Володимир — хірург-стоматолог. Одружилися у лютому 2016-го. До того зустрічалися півроку. Чотири місяці після весілля пара винаймала житло. Коли переїхали до батьків чоловіка, почалися проблеми.
— Володимир був маминим синком. Думала, оженимося і все зміниться, — розповідає Віталія. — Як перебралися до його батьків — взагалі стало важко. Свекор помер. Свекруха постійно прискіпувалася — не так помила, не туди поклала, забагато вазонів. Після народження Сашуньки стала ще більше командувати. Чоловік стояв на боці матері. Торік я не витримала. Біля дому почала сваритися зі свекрухою. Володимир вибіг із хати і разом мене побили. Викинули сумочку на вулицю, зачинили двері й сказали: "До побачення".
Віталія поїхала до своїх батьків у Новоград-Волинський, зняла там побої, написала заяву до поліції. Але ходу справі не дали, бо не було свідків. Дитину матері не віддавали. Дозволяли зрідка бачитися.
— У березні 2018-го нас розлучили й визначили місце проживання Саші зі мною. Чоловік довго нас не навідував. Потім почав приїжджати на кілька годин у тиждень. Одного разу попросив лишитися ночувати. Мовляв, давай помиримося заради дитини, — продовжує Віталія. — Я йому повірила. Зібралися гуляти. Володимир із донькою вийшов перший. Сказав, зачекають на дитячому майданчику. Коли спустилася, їх ніде не було. Телефон чоловік заблокував. Відтоді триває наша боротьба за дитину.
Володимир намагався оскаржити рішення суду щодо проживання доньки з колишньою дружиною. Звертався в Апеляційний і Верховний суди, проте вони стали на бік матері. Було рішення про негайне вилучення дитини в чоловіка, але і його він не виконує.
— Дитину бачу раз на місяць через вікно, коли приходжу зі службами. Володимир зачіпає мене, шарпає. Поліція не реагує, — говорить Віталія. — Я до кого тільки не зверталася, щоб повернути доньку — і в Мін'юст, і до президента. Скрізь одні відписки — ідіть у суд. Не знаю, скільки цей жах триватиме. Від колишнього хочу одного. Аби віддав мені доньку. Він усіляко намагається затягнути справу. Купує папірці, ніби я алкоголічка.
Володимир Єфіменко свою позицію коментувати відмовився.
Виконавці кажуть, силоміць забрати дитину в батька не можуть. За невиконання рішення суду Володимир тричі сплатив штраф — 3400 грн. Зараз проти чоловіка порушили кримінальне провадження.
— Треба, щоб батько добровільно віддав дитину. Іншого закон не передбачає. Знаю цю родину з червня 2018 року, коли почався спір за місце проживання дівчинки, — розповідає Ніна Фіцай зі Служби у справах дітей Коростенської міської ради. — Три суди стали на бік матері. А Володимир наполягає на своєму. З ним важко розмовляти. Кричить, плаче, щось записує. Потім іде скаржитися — на нашу службу, на поліцію. Із суддею сварку затіяв.
На липові довідки про аморальне життя Віталії ніхто не зважає. Бо то неправда, — додає. — Вона відповідальна мати. Освічена, грамотна. Має постійну роботу. Сподіваюся, в чоловіка найближчим часом закінчаться гроші на адвокатів. Або ж візьметься за розум.
В Україні немає механізму — як виконати рішення суду, якщо хтось із батьків його ігнорує. Торік із примусових судових рішень були виконані 5%, каже адвокат Сергій Старенький, 46 років.
— Питання виконання судового рішення неврегульоване. І виконавці змушені закривати провадження, бо в них немає механізмів дії в цій ситуації, — говорить. — У Європі і Штатах із виконанням рішення суду ніхто не зволікає. Дитину забирають примусово. У цьому випадку є кримінальне провадження — чоловікові загрожує до трьох років в'язниці.
2 
1
Коментарі