Студент хмельницького коледжу Владислав Бондарчук, 16 років, загинув, упавши з довгобуду в мікрорайоні Дубове.
25 травня увечері він пройшов повз товариша-однолітка Владислава Іванишина. Той ставив велосипед у гараж і засік точний час. На годиннику було 20.02. Приятель помітив, що Владислав був у високих кросівках. Раніше він їх у друга не бачив. Владислав Іванишин пригадує:
— За мінуту я глянув, Влад був наверху. Махнув нам, посміявся, пішов у інший кінець. За мінуту почули, як щось упало. Він лежав, з рота кров ішла. У руці зажав кусок кірпіча. Потім ходили внизу, але кірпічів на землі не бачили. Напевно, перестрибував через стінку, схопився за кірпіч. Той вилетів і Влад упав із ним.
"Швидка" приїхала на вул. Червонокозачу за 20 хв. Студент помер від черепно-мозкової травми. Мав сильно ушкоджені легені, переламані в кількох місцях ноги й руки.
— Я там вище другого поверху ніколи не лазив. А Влад бував наверху, — розповідає однокласник і приятель загиблого Андрій Коваль, 16 років. — Залізти туди можна було по досках або стінці. Тренувався Влад на одному углу. Того вечора пішов на інший. Там стін менше, навіть ходити опасно, не те, що стрибати. Пару мінут він говорив з хлопцями по телефону. Потім зірвався.
Друзі кажуть, Владислав Бондарчук два роки займався популярним серед підлітків паркуром (стрибки, долання вуличних перешкод. — "ГПУ"). Скачував відеоролики про паркур з інтернет-сервісу "ютуб", завжди мав кілька нових у мобільнику, розповідає його товариш Андрій Мельничук.
Але найближчі родичі не знали про тренування на будові.
— Владик був спортивний хлопець, — говорить бабуся Раїса Біжко, 62 роки. — Плаванням займався, на баскетбол ходив, два роки — на карате. Але про паркур ми не знали.
Раїса Зіновіївна пригадує, того вечора мати благала сина, щоб залишився вдома. Але він пішов. Сказав, до друзів.
Владислав Бондарчук навчався на оцінювача майна у хмельницькому коледжі. Жив у дідуся з бабусею. Щодня заходив до матері 38-річної Ірини. Батько покинув їх 10 років тому. Кажуть, із сином не зустрічався.
За тиждень до смерті Владислава збила автівка. Їхав велосипедом на вул. Червонокозача, раптом із прилеглої вулиці виїхала "Черрі Амулет". Водій утік, говорить Владислав Іванишин. Покійний розповідав йому, що "в той момент глянув смерті в очі". Але тоді відбувся кількома синцями.
На дев'ятий день після похоронів Владислав приснився приятелю Андрієві Мельничуку:
— Ніби ми йдемо біля якоїсь стройки з білого кірпіча. Там зведені кілька поверхів. І на тих поверхах є вікна й двері. Влад заходить, відкриває своїм ключем двері й каже: "Це моя нова квартира. Тепер я тут житиму". І все так реально, ніби й не сон.
Міліція назвала смерть нещасним випадком. Місцеве відділення Держгірпромнагляду розіслало листи у підприємства області. Вимагає, щоб сторонні не заходили на територію будівництв. Довгобуд на вул. Червонокозацькій, 44 не охороняють. Паркан навколо є, але ворота завжди відчинені. За проектом, там зводять житловий дім.
3 
1
Коментарі