Керівник фінансового відділу Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області 37-річний Станіслав Власенко повісився уночі 11 квітня. Мотузку прив'язав до батареї і стрибнув із вікна робочого кабінету на другому поверсі. Перед смертю роздрукував кілька примірників прощального листа, розніс по кабінетах колег. У ньому винуватив родичів і керівництво у своїх проблемах. Просив, щоб на його похорон не приходила мати. Тіло чоловіка близько сьомої ранку побачив охоронець.
— Я не розумію, чому так сталося. Він зі мною не хотів говорити. Це тривало 10 років. Мабуть, неправильно виховала, — каже мати Олена Власенко, 72 роки. З хати виходить із сусідкою. На голові квітчаста хустка. Ховається за паркан. — Батько пішов із сім'ї, коли Славіку 13 виповнилося. Це могло вплинути на його поведінку. Не раз намагалася з ним помиритися. Говорив пару секунд і клав трубку. Казав, що зайнятий. І на роботу до нього кілька разів приходила — марно. Востаннє бачила його торік. Зустрілися на мосту. Кивнув мені: "Прівєт". Кажу: "Славік, може, хватить уже? Давай поговоримо". Він і голови не повернув. Зі старшим братом теж не підтримував стосунків.
— Чого таке зробив — не знаю. З роботою справлявся, жодних претензій до нього не виникало. Правда, був трохи відлюдькуватий. Ні з ким не товаришував, власної сім'ї не мав, — розповідає 55-річний Василь Довбуш, голова райдержадміністрації.
— Того дня нічого дивного за Станіславом не помітила. Як завжди, був тихий і спокійний. Розмов про самогубство від нього не чула, — говорить Лариса Петруха, 42 роки. Працювала з Власенком у сусідніх кабінетах.
Останній тиждень Станіслав Власенко мешкав у готелі.
— Заселився до нас 7 квітня. Я здивувалася, бо прописаний у будинку неподалік, — пригадує адміністратор Світлана Скоропад. — Спокійний і акуратний. Уранці 10 квітня перед виходом на роботу попередив — можливо, ще житиме в номері. Пізніше подзвонив і сказав, що більше не повернеться.
Попередній керівник Власенка Сергій Криниця здогадується про причини суїциду.
— Я працював зі Станіславом з кінця 1990-х до 2003 року, — розповідає Криниця. — Рік тому сталася історія, яка могла відіграти свою роль. У Слави зникли гроші, що збирав на купівлю квартири. Зберігав їх у сейфі на роботі. У крадіжці підозрював колег, хотів звільнитися. Мене його рідня просила вплинути на його рішення, щоб не втратив роботу. Декілька разів спілкувався з ним телефоном, і він залишився. Потім цікавився у його колег, як він. Казали, все добре. З колективом помирився начебто.
У Власенка вкрали $3 тис., за неофіційними даними. В електронній декларації за 2017 рік зазначив $8 тис. заощаджень.
— Він любив вазони. Колись пообіцяв мені одного принести. Не забув, — згадує знайома Людмила Струтинська. — Може, на роботі мав проблеми. Інакше, як пояснити, що вкоротив собі віку саме там.
Смерть Власенка розслідують за статтею "самогубство". Із моргу до хати матері його забрав брат. 13 травня Станіслава поховали. Олена Власенко була на похороні сина. Про зміст записки не знала, каже.
3 
1
Коментарі