52-річний Анатолій Михайленко з міста Прилуки на Чернігівщині 14 травня застрелив колишню дружину 38-річну Оксану Литвинчук і застрелився.
Оксана працювала директором товариства "Саксес", яке здає в оренду площі в колишньому Центральному універмазі.
— Оксана Валер"янівна була розумницею, — каже Олег Базарний, заступник керівника фірми. — Наполеглива, цілеспрямована, за три роки від менеджера доросла до директора. Була командиром. До того ж розкішною жінкою: ефектна блондинка, 180 сантиметрів, вдягалася зі смаком, користувалася якісною косметикою. Що знайшла в Анатолієві, не знаю. Він на 15 років старший, на голову нижчий, лисий, ревнивий, з тараканами в голові. Розумний тільки на словах. Тільки завдяки Оксані й мав роботу менеджера.
Оксана з Анатолієм жили разом шість років. Для чоловіка це третій офіційний шлюб, для жінки — другий.
— Спочатку все було добре, потім розладилося, — продовжує Олег Юрійович. — Він ревнував до кожного стовпа, бив. Із кожним днем ставало гірше. У кінці березня Валер"янівна подала на розлучення, виставила за поріг. Він приходив, висаджував двері, просив вернутися, погрожував убити. Оксана написала шість заяв, але у Михайленка зброю не відібрали.
14 травня Оксана Литвинчук святкувала день народження.
— Зранку попросила купити пляшку вина і торт для колективу, — згадує Базарний. — Коли у 9.20 дзвінок працівниці: "Михайленко купує 15 троянд, пакує у червону фольгу". Я подзвонив Оксані. "Тільки цього не вистачало, — відповіла. — Зіпсує свято". За мить знову дзвінок працівниці: "Анатолій зайшов — і два постріли".
Міліціонери виламали двері кабінету директора. На підлозі лежали застрелені Оксана та Анатолій. У букет троянд Михайленко сховав обріз мисливської рушниці, заряджений патронами з картеччю. З такими набоями ходять на лося.
— Оксані пробило серце й легені. Собі теж поцілив у серце. Судмедексперт сказав, що серце розірвало — його не знайшли.
В Анатолія залишилися донька 32-річна Вікторія від першого шлюбу та син 21-річний Ілля — від другого. Останній організував похорон.
У кабінеті загиблої стоїть портрет у чорній рамі. Приміщення освятили й відмили від крові.
— Зовні Анатолій був спокійний і врівноважений, — розповідає 37-річна Людмила Видай, близька подруга покійної. — Завжди був ввічливим, галантним. Та кохав її своєрідно. Оксана намагалася, щоб усе було добре, він тільки хліб і молоко купляв. Навіть черевики йому вона купувала.
У Прилуках кажуть, Михайленко заборгував понад 50 тис. грн. Мовляв, не хотів утрачати грошовиту дружину.
Прилучанин 50-річний Геннадій — близький друг Анатолія.
Убивство розіграв як спектакль
— Стосунки зіпсувалися, бо вони різного соціального статусу, — припускає. — Оксана не хотіла жити з людиною зі страху. Анатолій же був власником. Навіть даруючи квіти жінці, робив це для себе, грав на публіку, доводив: "Я мужик". Завжди вручав розкішні троянди. Убивство розіграв як спектакль, доказав собі, що герой.
84-річна Марія Давидівна, матір Анатолія, живе в центрі для одиноких.
— Сама сюди схотіла, — говорить. — Продала хату в Миколаївці, тут і доживатиму. Це Оксана його звела. Напередодні приїздив до мене, привіз гостинців. Сиділи, балакали. Він уперше з дитинства ридав, як дитя. "Оксана мене обідила, страшенно обідила". З тим і поїхав. Він у мене єдина дитина. Відслужив у армії. Поїхав у Київ учитися на токаря, зустрів однолітку Надю. Народилася внучка Віта. Жили добре, доки Толя не зустрів молодшу за себе Ліду. Влюбився, кинув сім"ю. Ліда виявилася хорошою людиною, нажили Іллюшу. Він вивчився у Києві на менеджера по туризму, підробляє. Потім з"явилась Оксана, а Ліда померла.
Перша дружина Михайленка 52-річна Надія Шишкіна працює продавщицею у магазині.
— Гулящий був, — згадує покійного чоловіка. — Незадовго до смерті двічі приходив до мене: "Я один, ти одна". Я 14 років як овдовіла. Переказував, що вернувся б, якби я його простила. Та я не хотіла, бо знаю, який він ласий до чужих жінок. Вони до нього липли, любили, бо красиво говорив.
1 
1
Коментарі