11 січня 47-річний Олег Карпенко із села Вертіївка Ніжинського району Чернігівщини спалив коханця колишньої дружини Світлани 35-річного Олександра Суханкіна й утік до куми. Його затримали за два дні. Слідчим сказав, що хотів побити Суханкіна, однак той закрився на горищі хати.
— З Олєгом ми познайомилися на Ніжинському молокозаводі 1992-го, — згадує 41-річна Світлана Карпенко. — Поженилися, народився син Юра, поселилися в хаті моєї баби. Завели корову, коня, свиноматку, городи. Я торби на Київ возила, а Олєг запив. Як тверезий, то порається, як зап'є — сама мішки тягаю. Бувало, тікала з дому. Терпіла-терпіла, у 2000-му розвелись. Він поїхав до батьків у Ніжин, за місяць вернувся: я скучив. Простила, оставила, знову зажили. Тільки не розписувалися. П'ять років тому Олічку народила. Олєг подобрішав, два роки тримався. Потім за старе взявся: п'янки, скандали, ревнував. Устроївся в Київ на охрану. Сутки там, приїжджає: уявляю, що ти тут творила. На пустому місці чіплявся. За останні роки обнаглів. Хотіла вигнати його, а він: тут усе моє. Торік розійшовся, що посуд трощив, верещав, сусіди збіглися. Узяла я Олічку й пішла до мами.
Олег продовжив жити в хаті колишньої дружини. Батьківську продав, купив "ГАЗель" і "Ниву".
— З моєї хати не пішов: я тут свердловину зробив, ванну, всі умови, — продовжує Світлана Віталіївна. — Все йому оставила. Олег тільки дав 2 тисячі доларів. Минулого жовтня я купила півхати в селі. Отдєльно живу, а він не дає спокою. Нап'ється, прибіжить і гатить у двері: з ким ти там? Відчиню, побігає по всіх кімнатах, у закутки позаглядає. Бувало, син ночував на дивані, а він: для кого цей траходром? Кричав: ти нікому не дістанешся.
Світлана Віталіївна працює санітаркою в Києві. До неї почав навідуватися сусід Олександр Суханкін.
— Ми 20 років по-сусідству прожили. Олєг із Сашою дружили, один другому помагали. І в карти разом грали, і на свята ходили. Як розійшлися з Олєгом, Саша почав заходити. Спочатку дружили, потім більше. Саша знав, який Олєг. Як приходив, вікна зашторював, щоб той не побачив.
Увечері 11 січня Олександр завітав до Світлани.
— У дев'ять вечора Олєг грюкає у двері: дай я зайду. Саша каже: я щас його вдарю і втічу. Одкриваю двері, а Олєг з ружжом. Злякалася, втекла на вулицю. Чую один постріл, другий. Вертаюся, а з-під дверей дим валить. Побігла "пожарку" викликати. Гукаю Сашу, а його нема. Думала, утік.
Жінку відвезли до лікарні. Обгорілого Олександра знайшли на горищі, як розбирали завали. Через стіну від Світлани жив 68-річний Михайло Храмцов. Його частина хати теж згоріла.
— Якби Олєг мені попався, я б йому руки попереламував, — лається 40-річний Віктор Храмцов, син Михайла. — Хочеш застрелити жінку, то нашо хату палити? Через цього козла я чуть батька не втратив.
За кілька годин Олег Карпенко з рушницею зайшов до знайомого 49-річного Сергія Міляєва.
— Каже, наробив я біди. Піду застрелюся, бо в тюрму не хочу, — згадує Сергій Володимирович. — Забрав у нього ружжо, почав успокоювать: подумай за сина, дочку. Він показав мені записку. Там написано, що жінка йому ізміняє, смислу життя нема. Віддав ключі й документи на машини, попросив передати Юрі. І пішов.
Світлану Карпенко у Вертіївці називають охайною господинею. Олександр Суханкін одруженим не був.
1 
1
Коментарі