"Валерія зараз нема, тому його кімната вільна. Можете зупинитися у нас, якщо вам нема де ночувати", — запропонувала Мирославі Гонгадзе, 33 роки, Олександра Костенко, 59 років, мати обвинувачуваного у справі про вбивство журналіста. Розмовляли під дверима Київського апеляційного суду. Минулого понеділка там слухали справу про вбивство Георгія Гонгадзе. На лаві підсудних — Валерій Костенко, 31 рік, і Микола Протасов, 52 роки. Головний обвинувачуваний Олексій Пукач — у розшуку.
З Олександрою Олексіївною Костенко "ГПУ" зустрілася у неї вдома, в багатоповерхівці на Теремках у Києві. Невисока жінка з заплаканими очима запропонувала зайти до квартири. Вона живе з донькою Світланою, 35 років, і онуком Максимом, 9 років. Вони з донькою, говорячи про Валерія, постійно вживали слово "був". Олександра каже, що за минулий рік втратила чоловіка і сина. Із вдовою журналіста Мирославою Гонгадзе вони зустрілися в суді.
— Вона мене обняла, як рідну. Напоїла чаєм, заспокоїла. Каже, що Валерій просто опинився не в тому місці, не в той час, — мати помовчала кілька секунд, а потім, зітхнувши, додала. — Вона каже, що на його місці міг опинитися будь-хто з управління.
Ми сидимо в кімнаті, де жив Валерій. В обклеєній пожовклими від старості шпалерами кімнаті меблів небагато. Насупроти старого, скрипучого радянського дивану без билець стоїть такого ж віку сервант, між ними — журнальний столик. Біля дивану комп"ютер, навпроти — телевізор. Світлана розповідає, що техніку син придбав у кредит два роки тому.
Де точно працював Валерій Костенко, рідні не знали. Дома він пояснював — просто в міліції. Про те, що його заарештували у справі про вбивство Георгія Гонгадзе, мати дізналася з газет.
Валерія заарештували під будинком, де вони живуть
— До цього я думала, що його затримали через якусь помилку і скоро звільнять, — каже жінка.
Вона згадує, що Валерія заарештували під будинком, де вони живуть.
— Мабуть, він знав, що його заарештують. Йому зателефонували на мобільний, він мовчки вдягнув куртку і вийшов з дому. Влітку він мав закінчити навчання й отримати червоний диплом, — мати заплакала.
Вона каже, що вступити до Академії внутрішніх справ України Валерій мріяв давно. Після школи пішов у технікум, а потім в армію. Служив у Житомирі в повітряно-десантних військах. Потім поступив на службу в міліцію.
"Йому пропонували в СБУ, але він не захотів, — розповідає сестра Костенка". — Він був у нас таким, що ніколи ні про що не розповідав. І про роботу також. Ніхто не знав, де він працює. Ні сусіди, ніхто. Та й ми толком не знали, яку він посаду займає. Просто в міліції, та й усе. Посвідчення своє нікому не показував, у формі не ходив.
Сестра пригадує, що якось три роки тому Валерій приїхав з Одеси, з відрядження. Йому стало дуже погано через проривну виразку. Викликали швидку. Та він навіть лікарям не назвав місце своєї роботи. Тому відвезли його не у військовий шпиталь, а у звичайну лікарню.
— Коли ж хтось допитувався, то Валерій казав, що працює інженером у науково-дослідному інституті, — розповідає Світлана.
А мати додає:
— Та й у відрядження їздив з паспортами на чуже прізвище. Заробляв близько півтори тисячі гривень. За комунальні послуги і квартиру платив він. Якось прийшов додому трохи напідпитку. Тоді він сказав мені: мамо, я сьогодні був з налоговиками, вони гуляють, гроші великі тратять, красиво живуть, а я все одно їх пересаджаю.
Валерій на роботі проводив увесь свій час. Міг не повертатися додому два дні, а то й більше. Робочого номеру телефона рідні не знали, лише мобільний. Олександра Олексіївна розповідає, що син міг прийти о третій годині ночі, а о шостій ранку піти. Друзів у нього майже не було.
Коли помер чоловік, у нас з донькою було лише 200 гривень
— Вісім років тому у нас пограбували квартиру. Красти було нічого, але якісь там гроші все ж знайшли. Валерій не переживав за гроші й за нову куртку. Жалкував за перепусткою в поліклініку МВС, яку грабіжники прихопили із собою.
За два місяці до зникнення Георгія Гонгадзе Валерій перейшов у новий підрозділ. Його призначили начальником відділу департаменту розвідувально-пошукової діяльності. Рідні Костенка запевняють, що він до останнього не знав, у яку справу вплутує його керівництво.
— Валюшу заарештували на початку березня, а батько помер від раку шостого квітня. Коли він вже вмирав, ми йому не говорили, що сина заарештували. Все казали, що він у відрядженні, — Олександра Олексіївна заплющує очі. По її щоках течуть сльози. — Коли він помер, у нас з донькою було лише 200 гривень. Поховати допомогли співпрацівники Валерія. Самі б ми не справилися.
Щоб зібрати гроші на передачі сину, Олександра Костенко, яка працює завгоспом у дитсадку, економить як може. Часом збирає пляшки і макулатуру.
Адвоката, який зараз представляє інтереси Валерія Костенка, призначили з Генеральної прокуратури. Боячись, що він не захищатиме його як слід, мама з донькою хотіли найняти приватного.
— Ми ладні були квартиру продати, щоб допомогти Валері. До кого не підходили, всі боялися. А ті сміливці, що й знаходились, нам відверто казали: тих грошей, що ви отримаєте за квартиру, не вистачить. Та й обіцяти якогось результату вони не могли, — розповідає Світлана.
Олександра Олексіївна безперестанку плакала, затуляючи очі руками. Каже, що останні п"ять років син виглядав стурбовано. Ночами не спав, багато курив, часто затримувався на роботі.
Валерієві Костенку загрожує вісім років тюремного ув"язнення
— Я б хотіла подивитися тому Пукачу в очі. За що він моїй дитині зіпсував життя, — голосить сива жінка, схопившись за голову.
Про всі деталі справи Олександра Олексіївна дізнається з газет. Каже, що син їй нічого не розповідає. Лише просить, щоб вона йому нічого не передавала і до суду не ходила, а думала про себе.
— Він мені казав, щоб я його виписала з квартири, щоб менше було платити. Постійно питає про Максима і Світлану, — додає вона.
Якщо слідство доведе, що Костенко діяв під тиском керівництва, йому можуть суттєво полегшити покарання. Але для цього треба знайти генерала Пукача, який очолював групу виконавців злочину. Зараз же Валерію Костенку загрожує щонайменше вісім років тюремного ув"язнення.
Його мати щотижня в церкві замовляє молебень за Валерія і Георгія Гонгадзе.
3 
1
Коментарі