Улітку торік 25-річна Ірина Романова з Вінницького району впала у відчай: роботу за спеціальністю економіст знайти не могла, з чоловіками відносини не складалися. Вирішила звернутися до шлюбного агентства.
— Довго переглядала анкети, — згадує жінка. — Сподобався 50-річний Герберт із Німеччини. Він старший, але голова не зовсім сива, без живота, має власний бізнес. Шукав дружину, яка змогла б бути гарною господинею.
Герберт писав листи щодня.
— Думала, це любов, — зітхає Романова. — У нас так багато було спільного. Улюблений письменник — Віктор Гюґо, фільм — "Титанік". Мене охопила ейфорія, коли вперше зустрілися в Києві. Він подарував великий букет лілій, запропонував прогулятися нічним містом. Запитав, чи може у моїй присутності запалити цигарку. Я дозволила, але він не курив.
У липні Герберт запросив Романову до себе. Вислав гроші. Батьки довго відмовляли жінку, та вона не слухала. Пройшла співбесіду в посольстві, відкрила візу на три місяці. З аеропорту Герберт повіз Ірину до себе.
— Ми оглядали його новий бар, — каже жінка. — Запропонував вийти за нього й на правах власниці керувати закладом. Я погодилася. Віддала свій паспорт, щоб пришвидшити процес шлюбу. Почала допомагати працювати в барі. Прибирала, мила посуд, обслуговувала клієнтів.
За два тижні відносини між закоханими погіршилися.
Німець подарував великий букет лілій
— Ні про які почуття вже не йшлося, — розповідає жінка. — Він змушував працювати по 12 годин. Вимагав спати з його друзями. Я питала, куди ж поділися ніжність і почуття. А він: "Яка ж ти дурепа. Усе, що я говорив — це казка для наївних дівчат. Усі витрачені на тебе гроші мусиш відробити натурою".
Ірина працювала все більше. Робота виснажувала. Через постійне безсоння стався нервовий зрив. Благала Герберта відпустити її додому. У відповідь німець побив, вибив зуба. Жінка знепритомніла.
— Погрожував, що подасть інформацію в консульську установу про те, що я його обікрала, — витирає сльози Романова. — Тоді я не зможу більше виїжджати за кордон.
За два місяці в Німеччині Ірина від знесилення ледь ходила. Герберт помітив це. Купив квиток і відправив на батьківщину. Речей не віддав.
У Вінниці Ірина довго лікувалася в неврологічному відділенні. Потім вивчила інноваційні програми з бухгалтерського обліку, влаштувалася на роботу через державну службу зайнятості. Нині боїться знайомитися з чоловіками.
— Такі випадки непоодинокі, — говорить про Романову 42-річна Алла Студілко, голова правління Вінницької обласної правозахисної організації "Джерело надії". — Людьми торгують зазвичай у країнах Європи, але найбільше випадків зафіксовано в Росії, де наших громадян перетворюють на рекрутів.
Студілко каже, найбільше ризикують потрапити до рук работоргівців безробітні, студенти, випускники інтернатів, молоді жінки й інваліди.
— Люди часто виїздять за кордон, шукають кращих заробітків, — пояснює фахівець. — Бо ситуація в нашій країні несприятлива. Однак їм не варто вірити рекламі. Про фірму, що надає послуги працевлаштування, треба отримати повну інформацію в центрах консультування мігрантів. Контракт підписувати тільки з чітко визначеними умовами праці, відпочинку, обсягу роботи, платнею. Угода має бути зрозумілою, без недомовок щодо обсягів роботи. Варто звертати увагу на примітку "та інше" і в жодному разі не погоджуватися на неї.
1 
1
Коментарі