Дружина Ярослава Мазурка 38-річна Людмила працює у видавництві "Інформторгсервіс", що розташоване за однією адресою з інтернет-виданням "Вести, версии, события". 11 жовтня на їхньому сайті було опубліковане єдине інтерв'ю з Людмилою Мазурок. Вона не вірить, що її чоловік убив трьох охоронців у столичному супермаркеті "Караван" 26 вересня.
Розповідає, що познайомилася з Ярославом 1994-го. Була продавщицею у продуктовому магазині. Він тільки-но приїхав до Києва, працював у охороні. Зустрічалися, потім поїхали жити до нього на Львівщину. Через два роки народилася дочка Тетяна, і родина повернулася до столиці.
Спершу Ярослав працював охоронцем, потім водієм. Пізніше на заводі "Квазар" складав сонячні батареї. Останнім часом підробляв штукатуром на будівництвах, ремонтував квартири.
В армії Мазурок не служив. Людмила стверджує, що на знімку, який з'явився в інтернеті, в армійській формі — однокласник її чоловіка. Ярослав страждав на артрит, мучився від болю в ногах — бували дні, коли не міг ходити.
Не пив і не курив, займався боксом. З друзями та однокласниками спілкувався у соцмережах. У гості до них знайомі не приходили. Усі вихідні чоловік проводив удома. Любив майструвати, сам зробив акваріум. Жалісливий. Приносив додому поранених голубів, ворон, лікував їх і відпускав.
Увечері 26 вересня поводився як зазвичай. О дев'ятій прийшов із роботи, переодягнувся, повечеряв, пограв у шахи в інтернеті.
— Я запитала Славіка, чи зможе завтра вранці з'їздити по молоко. Відповів, що без проблем. Я того ж вечора приготувала йому скляну тару.
Щочетверга о 6.00 Ярослав їздив по молочне до родички, яка живе в селі й торгує на ринку в Києві. Хліб Мазурки печуть самі.
Наступного ранку, коли Людмила прокинулася, чоловіка не було вдома. На мобільний Ярослава, який він забув удома, зателефонувала його мати.
— Я підняла трубку, а свекруха каже: "Що у вас відбувається? У нас усе місто гуде, що, мовляв, Ярослав розстріляв чотирьох людей. Подивися новини". Я подивилася, потім набрала її та сказала, що це маячня. Він ночував удома, — говорить Людмила.
Коли вона ввечері прийшла з роботи, в холодильнику стояло молочне, але чоловіка вдома не було. Не здивувалася, бо зазвичай він пізно повертався зі зміни.
Зброї у Ярослава ніколи не бачила. Про те, що на нього був зареєстрований газовий пістолет, дізналася від міліціонерів. При обшуку в квартирі знайшли "воздушку" і шомпол. Забрали всі інструменти, іржаві кулі часів Другої світової. Знайшли нібито пристосування для виливання куль, якийсь порох, пластмасові пістолети. Вилучили процесор комп'ютера. Головним "доказом", за словами Людмили, були креслення покійного свекра. Він колись вирішив удосконалити спуск в автоматі Калашникова. Був любителем-самоучкою. Креслення зберігались у Людмили, бо свекор приїжджав до Києва, щоб запатентувати винахід.
Перед зникненням чоловіка Людмилі снилося, що вона робить консервацію — сливи з яблуками.
— Потім подивилася в сонник і зрозуміла, що це до сліз. Танюша довго плакала, я не могла її заспокоїти. Єдине моє бажання, щоб усе це швидше закінчилось і мій Ярослав повернувся додому. Часом у мене з'являються страшні думки, що вже ніколи його не побачу. Він дуже хороша людина, чудовий чоловік та батько. Без нього ми щасливі не будемо.
1 
1
Коментарі
49