— Неправильно садити розсаду і травити вовчків, — каже 67-річний черкащанин Валентин Кравченко. — Спочатку обробляю город, аби ті загинули, а за 10 днів саджу помідори, капусту.

Щовесни розсипає по всій орній площі протруєне зерно й заскороджує граблями.

— Проварене зерно просушую. Обприскую тією отрутою, що й від колорадського жука. Додаю пахучої олії та розсипаю по городу. Беру півкіла на сотку. Дуже вовчки люблять запах олії. Варити треба обов'язково, чи то пшениця, чи кукурудза. Не проростатиме те, що залишиться. Варене зерно вовчки краще їстимуть, бо соковите й м'яке. Як земля прогріється вище 12 градусів, починають гризти все, що трапиться на шляху. Лазять на глибині 3–4 сантиметри. Після весняної оранки в ґрунті мало поживи. Тому якраз і треба дати отруту, а не розсаду.

62-річний агроном Володимир Тарасенко з міста Кам'янка на Черкащині радить після обробки захистити город від вовчків із сусідніх ділянок.

— Якось знайомий бідкався, що до нього в город весь час лізуть вовчки від сусідської гноярки. Бо той тримає корову. ­Люблять там зимувати й розмножуватися, бо тепло і є що їсти, — розповідає агроном. — Порадив йому викопати вздовж межі з сусідом канаву 20 сантиметрів завглибшки. Має бути з прямими стінками. Ідеально, якщо вузенька лопата — менше копати, а ширина не грає ролі. Вздовж усієї канави насипав купками отруєного зерна, через 1,5–2 метри. Вовчки лізтимуть і падатимуть у канаву. А вилізти по прямих стінках нагору не зможуть. Прямуватимуть уздовж канави до отрути. За кілька днів прямо в ній і повиздихали. Якщо є старий шифер, листи тонкого заліза, можна ту канаву прикрити. Темного місця вовчки менше бояться, тому лізуть навіть удень. Хоча це нічна тварь.

Тарасенко радить розсипати протруєне зерно під час оранки. Тоді потраплятиме на різну глибину. Тому його їстимуть не лише вовчки, а й личинки хруща, ­кроти.

×