— Літом у селі сіль — один із найходовіших товарів. Беруть одразу по дві-три пачки. Буває, й щотижня, — каже Тетяна Ільченко, 36 років, продавець одного з магазинів в селі Гранів Гайсинського району на Вінниччині. — Квасять огірки. В одних людей ними весь город засаджений. Квашені возять зимою на Одесу. А це ще стали й сіно солити.
Так обробляють люцерну та конюшину. У цієї рослини грубі стебла та тонке листя. Сухе відпадає. Худоба голі патики не їсть, а з листя до весни залишається сміття. Щоб не осипалося, сіно у копиці пересипають сіллю. Вона набирається вологи.
— Посохле збирають лише вдосвіта, доки роса лежить. Тоді не обсиплеться. Звечора, як упаде роса, згортаємо у валки. Уранці, годин у п'ять, їдем забирати. Так, щоб до семи скласти в сінаж. Бо сонце блисне — й листя опаде. Складаю вогким. Просто так залишиш — погниє, попріє, буде цвісти в шалаші. Сіллю пересипав — свіжесеньке до весни, — розказує односельчанин Іван Марченко. Має три корови. — На віз сіна зо дві пачки солі йде.
Узимку такий корм корисніший, бо худобі й так ставлять лизунці — бруски солі. Після солоного корова хотітиме більше води.
— Конюшина й люцерна найбільше сприяють виробленню молока. За літо вже скосив їх два рази. Росте на третій покіс. За сезон до п'яти разів скошую. Головне — не дати зацвісти. Тоді й сіно молодше, м'якше.
На одному місці люцерна може рости сім років. Радить сіяти її, де немає пирію, бо бур'ян сушить землю. Густе й довге коріння виснажує ґрунт. У ньому розводяться совка, хрущі. Вони під'їдають коріння трави.
— Спочатку треба покропити бур'яни та вивезти на ділянку гній. Тоді посіяти люцерну. Найкраще з осені. Сніг зійде, і слідом поле зазеленіє. У травні можна робити перший укіс.
Свіжу масу із люцерни й конюшини посипають сіллю перед тим, як дати худобі. Це запобігає здуттю.
2 
1
Коментарі