Катерина Малік, 60 років, із донецького селища Дзержинськ разом із чоловіком місяць готують погріб до зберігання врожаю. Пластмасові ящики миють із содою або господарським милом, дерев'яні просушують. Чоловік міняє на стелажах і перегородках прогнилі дошки. Обмітають павутиння, зішкрібають цвіль, плісняву, грибки.
— Обкурюю погріб половиною старого матраса. Треба, щоб із нього стирчала вата. Вона не буде горіти, але довго димить, — каже Катерина Малік. — Закриваю витяжку, щоб усередину не потрапляло повітря. Матрас підпалюю. За собою тісно закриваю ляду. Через кілька годин матрас потухне, бо не буде кисню, а дим знищить грибки, слимаків, мишей і жаб. Двері відчиняю наступного дня.
Дезінфікувати погріб потрібно кожні три роки.
35-річний Віктор Плахтій із вінницького села Бондурі палить у погребі стару гуму з автомобільних шин.
— У залізному відрі на вулиці запалюю тріски. Заношу відро в погріб і закриваю двері наглухо. Наступного дня ще раз розпалюю тріски, а коли вони догорають, кидаю на жарини кілька шматків резини. Від паленої резини втечуть навіть щури. Після цього погріб провітрюю днів зо два, навіть не закладаючи сітки при вході. Резина так гризунам смердить, що рік не залізуть. А людина не чує запаху вже через день.
Провітрювати краще в суху сонячну погоду. Якщо надворі період дощів, відчинений погріб натягне вологи.
Можна дезінфікувати й хімією. Униз спускають відро води й кидають у нього 2–3 кілограми негашеного вапна. Швидко вилазять, бо вапно у воді гаситься й випаровується. Випари отруйні, від них гинуть мікроорганізми. Після дезінфекції досередини не заходять дві доби, доки не осяде отруйний газ. Процедуру можна повторити за п'ять-шість днів, але не пізніше ніж за місяць до закладання овочів. Місця на стінах, в які в'їлася пліснява, випалюють бензиновою лампою.
У Світлани Качуришиної, 51 рік, із міста Кременчук Полтавської області не погріб, а підвал у багатоповерхівці. Вона щороку білить його. Якщо буде обкурювати, дим заповнить весь підвал і може спрацювати пожежна сигналізація.
— Прибираю у своїй комірчині, усе зайве виношу, замітаю. У відрі води розводжу 3 кілограми вапна і 100 грамів мідного купоросу. Має бути, як рідка сметана. Працюю в гумових рукавицях, бо розчин випече руки. Можна одягнути прозорі окуляри, щоб захистити очі. Вибілюю стелю, стіни, а тоді просушую.
Таким розчином добре побілити й погріб після обкурювання. Підлогу посипають сухим піском. Якщо на 5 кв. м розтрусити відро попелу, він налипатиме мишам до лап. Їм доведеться його злизувати. Гризуни не заходитимуть, бо не переносять запаху й смаку згарища. Миші також бояться запаху бузини. Можна підвісити пучок її гілок або дикої м'яти.
У погребі ставлять кілька коробок із деревним вугіллям чи кам'яною сіллю. Це вбиратиме зайву вологу.
Зверху садять смородину й аґрус
Зовні погріб можна декорувати під альпійський сад. Його обкладають пласким камінням й обсаджують низькорослими багаторічними хвойними рослинами, декоративними чагарниками, плющем, хмелем. Для раціонального використання землі садять смородину, аґрус. Не можна, щоб біля погреба росли дерева. Вони вкорінюються й руйнують стіни. Можуть погріб розгерметизувати.
3 
1
Коментарі