Плоди гібридної сакури більші за куряче яйце

 

За смаком нагадують абрикос із апельсином

— Раніше вважала сакуру декоративним деревом, — каже 46-річна Тетяна Горо­денська, директор розсадника "Садовий центр "Еко-Країна" із села Колонщина Бучанського району на Київщині. — Сюрприз побачили діти. З дерева зібрали відро жовто-помаранчевих плодів.

Розповідає про гібридну плодово-декоративну сакуру.

— Батьки вирощують ­са­джанці з 1975 року, — про­довжує. — Мати привозила рослини звідусіль, де бувала. Років 15 тому привезла гілку сакури, прищепила. За рік вона зацвіла — зверху й до низу вкрилася яскравими малиново-червоними, махровими й великими квітами. Два тижні цвіла, заповнювала двір неймовірним ароматом. Ми шукали в інтернеті цей сорт. Не знайшли.

За рік гілка сакури набула плакучої форми.

— Квітучі пагони стали нагадувати український вінок, — говорить Городенська. — Між собою назвали її краса України. Згодом знайшли сорт в італійському розсаднику. Це — плакучий гібридний плодово-декоративний вид сакури. Середньопізній, самозапильний і невибагливий. Дерево схоже на щільний зелений фонтан.

На четвертий рік сакура дала врожай.

— У середині крони були овальні та сплющені жовто-помаранчеві плоди, — про­довжує. — Хрусткі, солодкі з легкою кислинкою. Смак нагадує абрикос із апельсином. М'якоть щільна, без жорстких ниточок, що бувають в абрикосах. Плоди важили від 90 до 120 грамів. Їх можна їсти свіжими, заморожувати, консервувати, робити начинку для випічки. Компот має золотисте забарвлення.

Тетяна Городенська продає саджанці плакучої гібридної плодово-декоративної сакури по 800 грн.

— Почали вирощувати їх ще до війни, коли жили на Донеччині, — розповідає. — У нас там суворі зими, мороз сягає 35 градусів. Сакура витримує. Дерево не вибагливе до ґрунтів, але краще росте в лужних із дренажем. Не любить перезволожених, глинястих і важких. Розвивається на сонці й напівтіні.

При посадці саджанець не радить підживлювати.

— Але обов'язково треба підв'язати, як будь-яку штамбову чи плакучу рослину, — додає. — Саджанець сакури важкий, не повинен зміщуватися з осі від вітру чи просадки землі.

Першого року саджанець щотижня поливають двома відрами води. У спеку — частіше й рясніше.

— У перший рік під корінь можна внести лише органічний укорінювач, — каже Тетяна Городенська. — Наступного, як укорениться, рослину можна підживлювати. Для формування пишної крони першого-другого року потрібно підрізати гілки. Від місця щеплення відрахувати три-чотири бруньки й після цього на відстані сантиметра зробити прямий зріз. На третій рік щовесни проводити лише санітарну обрізку гілок.

Сакура виростає заввишки до 3 м, діаметр крони сягає 1,5–2 м.

— Висота дерева залежить від рівня щеплення. Якщо зробити на висоті 2,2 метра, то можна виростити велетенську парасолю чи зелену альтанку. Плодоносить із другого року. Після цвітіння рясно вкривається довгастим глянцевим листям. Рослина стійка до вітрів і морозів.

Гібридна плодово-декоративна сакура має близьких родичів серед персиків та абрикос.

— Тому й догляд подібний, — каже Тетяна Городенська. — Потребує такої ж профілактики та лікування хвороб. Навесні, коли бруньки мають форму конуса, їх обробляють препаратом із вмістом міді проти грибкових хвороб. Так само восени, коли опало листя. У середині травня сакуру можна обробити фунгіцидами чи біопрепаратами. Обов'язково з прилипачем.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×