— Півонії мені кращі за троянди. Великі, пишні, ароматні. Поєднують відтінки запахів троянди, жасмину, бузку, лимона. Недарма про них кажуть — сто троянд в одній квітці, — каже Ольга Козаченко, 65 років, із Боярки на Київщині.
— Скоро розпустяться. Цвістимуть майже два тижні. Білі, рожеві, бордові. Пригадую, на випускні іспити завжди дарували їх вчителям.
Якщо квітки не зрізати, а лишати засихати на стеблі, кущ виснажиться. Наступного року скупіше цвістиме. А от стебла із листям зрізують восени після заморозків. Коли лягли на землю.
— Навіть якщо пожовкло, але стоїть, не видаляйте, бо триває відтік поживних речовин до коріння.
Півонії чутливі до вологості ґрунту. Їх "напувають" раз на тиждень двома відрами води. Поливають усе літо, навіть коли відцвітуть. Бо у посуху страждатиме коріння.
— Після літніх злив землю навколо куща розпушую. Присипаю його поживним ґрунтом із перегноєм — півонії люблять органіку. Раз на п'ять років кущ слід пересадити. Копаю яму з півметра завглибшки, як на велике дерево. Кладу перегній і доломітове борошно, бо півонія не переносить кислого ґрунту.
Щоб убезпечити рослини від сірої гнилі, жінка застосовує препарати міді.
— Помітила, що на сонці утворюється більше бутонів, а в тіньочку — кущ нарощує пишніше листя.
— У півоній немає свого аромату. Вони пахнуть іншими квітами. І кожен сорт — по-різному, — каже столичний біолог Катерина Поліщук, 56 років. — У Франції вирощують спеціальні парфумовані сорти. Найстаріші — ХІХ століття. Едуліс Суперба — пахне шипшиною, Дюшес де Немур — лимоном, а Мадам де Верневіль має аромат троянди. Існують сорти із запахом липи, конвалії.
8 
35413
Коментарі