— Такого спекотного й бездощового літа не пригадаю. Вперше почала копати картоплю у липні, — розказує 56-річна Марія Яременко із села Гранів на Вінниччині. — Бадилля висохло у липні. Навіть на чорноземах.
— Раніше копали в середині серпня, — згадує. — Це через зміни клімату. У 1980-х за картоплю бралися у вересні, як діти йшли в школу. Садили у травні, тепер — у квітні. Цього року в мене вже півгороду викопано. Викопую корчі із сухим бадиллям. Тонке, майже не видно на землі. Зеленуваті оминаю. Це пізні сорти попадаються. Картопля вже не лущиться, можна копати. Але хай ще улежиться. Може, яка підросте, як дощ піде, — сміється.
Викопати картоплю із зеленим бадиллям краще, якщо призначена на насіння. Недостигла дає більше зав'язі наступного року.
— Зелене бадилля скошують або вижинають серпом одразу, як картопля відцвіте. Тоді всі сили віддає в бульби, а не пагони. Скошену копають, коли стерня висохне. Читала це в садівничому журналі, раз попробувала. Різниці не помітила, тільки наробилася. Але це добре для городу. Разом з бадиллям скосила й бур'ян. Менше насіялось на другий рік.
Викопану картоплю кидає на ґрунт покотом в один шар. До вечора просушується. Збирає в чотири відра. Спочатку — велику, потім насіннєву з куряче яйце.
— У третє відро кидаю "двадцятку". Це картопля, що в насіння мала, а в дрібну — велика. Як розрізати, в діаметрі буде 2 сантиметри. Якщо до весни насіння пропаде, можна посадити по дві штучки в ямку. Але це на крайній случай. Її в погріб спускають. Узимку чи весною, коли закінчуються буряки, варять свиням, корові.
Останньою визбирують найдрібнішу, порізану, поїдену, надгнилу та попечену від сонця картоплю.
— На цю помошнік прийде — онука позбирає. Сортувати не треба. Таку одразу варю худобі, бо довго не лежить. Велику картоплю висипаю в гаражі. Там темно, не зеленіє. Лежить два-три тижні. За цей час проявляється ледь надгнила. Зразу можна не побачити. Удруге перебираєш — видно. Вихолоне добре, бо в землі тепло, а в погребі холодно. Як спустиш одразу, від перепаду температури почне гнити. Насіннєву висипаю в клуні. Теж вихолоне й призеленіє. Це загартовує посадковий матеріал. Головне, аби на неї не пекло сонце, бо пов'яне.
Жуків приманюють на отруйну шкірку
Наприкінці літа й восени колорадським жукам бракує їжі. Картопля всохла, а зариватись у землю на сплячку рано.
— Такі голодні, що обсідають шкірки від картоплі й гризуть. Намочую їх у ядах від жуків. Розводжу, як на кроплення. Кладу купками там, де вже викопала картоплю. Поїли й вилягли. Наступного року їх менше. Своїх не маю, — сміється Марія Яременко, — тільки сусідські налітають. Розказувала, пояснювала, просила: давайте разом потруїмо. Не хочуть. Прийшла весна, жуки голодні. Ще в землі чують ростки картоплі й уже гризуть. Бачиш, що сходить, бо жуки купами по городі рядками сидять. Тоді ходять пирскають голу землю. У мене такого немає, відколи почала їх восени годувати. Жуки перелітають з городу на город, а жучиці лише повзають. Їх легше й ефективніше вивести. Тоді не плодиться нове покоління.
4 
1
Коментарі