— У городі на 10 сотках розвелось зо два десятки мурашників, — говорить киянка Олександра Шийка, 38 років. Вона має дачну ділянку в селі Глеваха під Києвом. — Приїжджаю на вихідні, не маю часу прибрати город до ладу. Рву бур'яни та кидаю їх тут же. Так радять сусіди, щоб замульчувати землю. Тоді вона не так сохне, не репається. Але під купами сухих стебел розвелися мурахи.
Оглядає саджанці яблунь. Листя на них поскручувалося, гілки обліплені попелицею. По ній повзають мурахи.
— Я думала, що мурахи в саду — то добре. Бо їдять тлю і так лікують дерева. Але мурахи розводять тлю, як корів на фермі. Харчуються її послідом. Переносять із місця на місце й охороняють від інших шкідників. Весною попідривали корінці розсади помідорів. Половину рослин загубили, мусила садити нові.
Сусіди порадили виводити мурах окропом. Для цього гніздо поливають, доки не загинуть усі комахи.
— Нарадили розкидати по городу листя петрушки та помідорів. Нібито воно відлякує мурах. Але й то не помогло. Травить мурах борною кислотою. Розчин готує із двох ложок гарячої води, однієї — цукру. Додає стільки ж кислоти. Для приманки домішує мед і ванільний цукор. Отруту розливає у капронові кришки для банок. Ставить поблизу мурашників і комашиних стежок. За два-три дні шкідники здихають.
3 
1
Коментарі