— Років вісім тому посадила мигдаль десертний. Прижився, — каже 63-річна Валентина Засядько з Чернігова. — Плодоносити почав на третій рік. Спочатку давав по 2–3 кілограми врожаю. Цього року вже 7 зібрала. Плоди в нього смачні: солодкуваті, маслянисті. Ще люблю, коли це дерево цвіте. У середині квітня гілки густо всіваються рожевими квітками.
Мигдаль десертний переносить спеку й засуху. Стійкий до морозів: витримує до -30°С. Утепляти на зиму його треба лише в перші два-три роки. Весняних приморозків не боїться.
— Дозріває у серпні-вересні. Горішки дає крупні. Середня вага одного — 2,5 грама. Шкаралупа тонка й неоднорідна, її легко роздавити руками. Збирати врожай можна, коли розтріскується зовнішня оболонка плоду.
Мигдаль десертний краще садити восени. Щоб давав плоди, поряд із ним повинні рости хоча б три сорти-запилювачі, які цвітуть у той самий час. Відстань між ними має бути максимум 5 м.
— Саджати треба на південній ділянці. Там, де сонячно й без протягів. На дні посадкової ями обов'язкового слід зробити дренаж із битої цегли чи щебеню. Бо застою води мигдаль не любить. Зверху на дренаж можна насипати органічних добрив.
Ґрунтову суміш потрібно приготувати із 3 кг садової землі, 2 кг перегною й 1 кг піску. Варто також додати 200–300 г вапна.
— Саджанець слід помістити на глибину 50–60 сантиметрів. Коріння розправити й засипати ґрунтовою сумішшю. Але так, щоб коренева шийка залишалася вище рівня ґрунту. Потім полити й замульчувати шаром торфу, товщиною десь на два пальці.
Саджанець бажано підв'язати до опори. Поливати щоразу, коли підсихає ґрунт. За раз — відро води. Восени можна підживлювати суперфосфатом і сірчаним калієм, навесні — перепрілим гноєм й аміачною селітрою.
Важливо періодично мульчувати ґрунт, видаляти сухі та хворі гілки. Після цвітіння треба обрізати однорічні пагони, щоб сформувати крону дерева.
5 
1
Коментарі