— Увесь урожай картоплі позасипали у мішки й поставили у коморі літньої кухні, — каже черкаска Валентина Радченко. Має в селі дачу. — Понакривали старими покривалами, щоби бульба не позеленіла. Постоїть там, доки приведемо в порядок льох.
Підлогу в засіках ретельно підмітає.
— Старе буде гнить і заразить свіжі овочі. Стійки й перегородки у нас дощані. Маємо засіки для великої та посадкової картоплі, окремо для моркви й буряків. Якщо морква почне гнити, не заразить буряки, — пояснює господиня. Дошки її чоловік, 62-річний Петро Григорович, сонячного дня виносить надвір і просушує. Підгнилі замінює на нові. Оглядає, чи не осіли двері. Бо взимку мають щільно зачинятися.
— Перевіряю, чи все гаразд з витяжкою і вентиляцією. Якийсь рік у трубі горобці звили гніздо. Примостилися над льохом. Повітря майже не поступало, — говорить Петро Радченко.
Подружжя складає картоплю в дерев'яні ящики. Розставляють за 20 см один від одного на підставки з брусків 5 см завтовшки, аби продувалися.
— Бруски виносимо на вулицю, просушуємо, і я білую вапном, — розказує Валентина Іванівна. — Стіни теж легеньким розчином промазую, щіткою. До вапна додаю мідний купорос.
Металеві кришки торішньої консервації змащує олією.
— Так не будуть іржавіти. Цьогорічних не чіпаю. Як за зиму не поїмо, то помажу наступної осені.
2 
1
Коментарі