— Торік поплатилася урожаєм картоплі, бо придбала заражене раком насіння. Зараза переповзла на весь город. Мусила восени дезінфікувати й купувати нову насіннєву картоплю. Вибрала сертифіковану, — розповідає Валентина Ключнікова, 62 роки, із села Бугрин Гощанського району Рівненської області.

Придбала німецький сорт Гранада. Він стійкий до посухи. Добре родить на будь-якому ґрунті. Продовгувата картоплина важить понад 100 грамів. Підходить для смаження, бо не пригоряє. Але пюре виходить водянисте.

— Цьогоріч картопля вродила. Бульби більші за долоні. Хоча в людей скрізь неврожаї. Легко оббирати, бо має тонку шкірку без глибоких вічок.

Насіннєву картоплю вигідно купувати восени через більший вибір. Навесні збувають залишки. Часто неякісну мішають із хорошою. Краще брати українські сорти, пристосовані до нашого клімату.

— Імпортні наполовину дорожчі за місцеві. І не факт, що кращі. Ми передбачали перехід до посухи, тому виводили відповідні сорти. Маємо картоплю Сингаївка та Предслава, яким байдуже до вологості ґрунту чи повітря, — говорить Микола Фурдига, 39 років, заступник директора Інституту картоплярства.

Українські сорти Кіммерія, Случ, Княгиня цінуються за багатобульбовість. У корчі близько 20 картоплин. Щедрик стійкий до колорадського жука, а Іванківська рання — до вірусів і парші.

— Оновлення сортів необхідне через виродження попередніх. Хоч би скільки давали добрив, не буде попереднього врожаю, — продовжує Фурдига. — Тому раз на п'ять років треба купувати якісне насіння нового сорту. Обробляти зареєстрованими засобами захисту, а не тими, що є на базарі. Не збільшувати самостійно дозування. Від цього препарати накопичуються у бульбах, шкідники виробляють до них стійкість.

×