— Лагерстремію вирощую п'ять років. Ще її називають креповим миртом або індійським бузком, — каже одеситка 54-річна Галина Федьків.

Має яскраві гроноподібні суцвіття з кучерявими пелюстками.

— На фоні листя квітки дуже ефектні. Всі в захваті. Уперше мирт зацвів через півроку, ще й пагінці не зміцніли. Наступного сезону квіток не було — розростався вшир. Відтоді щороку радує. Росте у великій діжці. Щойно тепліє, виношу в сад.

Цвіте з липня до кінця жовтня. Квіткові бруньки кулястої форми, наче ягоди. Аромат нагадує запах дорогих парфумів. Квітки пурпурові, бузкові, темно-фіолетові, білі, рожеві або малинові.

— Листочки гладкі, загостреної форми. Восени стають пурпурові й поступово опадають. Тоді мирт треба перенести в темне прохолодне місце, де температура до плюс 10 градусів. Коли гілки стають голі, переставляю діжку в підвал. Перед цим лагерстремію обрізую. Вкорочую задовгі гілки, видаляю підсохлі. Поливаю раз на тиждень дощовою водою.

Наприкінці березня лагерстремію переношу в кімнату на світло, не підживлюю. Коли минає ризик приморозків, витягаю надвір на сонце. Якщо рослині не вистачатиме світла, не зацвіте.

У теплу пору Галина Федьків поливає лагерстремію щодня. Інакше починають відмирати молоді пагони, на яких буде цвіт.

— Щойно з'являються перші листочки, підживлюю кожні два тижні рідким комплексним добривом для квітів. Чергую з органікою. Востаннє роблю це у серпні.

Виростила свій мирт із насіння в контейнері. Розклала його на поверхні садової землі й присипала тонким шаром піску, накрила плівкою й поставила у світле тепле місце. Пагінці з'явилися за два тижні. Потім розсадила їх. Змішала порівну торф, пісок, листову й дернову землю. На чверть висоти горщиків поклала гальку як дренаж. Це треба робити обов'язково. Рослина любить вологу, але якщо "переп'є", то швидко пропаде.

Під час активного росту стежить, щоб земля завжди була волога й температура повітря вище +18°С.

— Таку ж земляну суміш готую при кожній пересадці. Роблю це щовесни. Беру ємність на літр більшу за попередню.

×