62-річний киянин Олександр Астьоненко майже три десятиліття вирощує гриби та спори для їх розведення. Чоловік вважає, що таке господарство не потребує великих затрат. З одного кілограма міцелію (спори грибів) виростає 6–7 кг глив (російською — вешенок). "Насіння" коштує вісім гривень за кіло.
— Спершу раджу зайти до людини, яка цією справою займається давно, — каже Олександр Степанович і запрошує до свого будинку у приватному секторі на Відрадному. — Придивіться, чи зможете ви створити такі умови вдома. І чи це справді вам цікаво. Якщо ні — полишайте. Бо тільки гроші витратите, толку не буде.
Існує два способи вирощування глив: на пеньках і на соломі. На пеньках гриби ростуть довше. Врожай матимете два місяці на рік.
Для грибів на пеньках знадобиться щойно спиляне дерево діаметром 20–40 см (тополя, вільха, осика, каштан, горіх, акація, граб, береза, дуб, яблуня, груша). Його розпилюють на частини завдовжки 30–50 см.
— В обрубках з обох торцевих боків висвердлюєте отвори найбільшим свердлом, десь 14–16 міліметрів у діаметрі. Дірки мають бути глибокими — приблизно 15 сантиметрів, — продовжує грибник.
Із кінця квітня до середини травня у ці отвори сіють розкришений у руках міцелій. Утрамбовують по всій довжині отвору. Але треба залишити зверху два сантиметри — їх засипають свіжою стружкою.
"Заражені" пеньки поставте у вологе темне місце
— "Заражені" пеньки поставте у вологе темне місце у підвалі чи у тіні дерев. Накрийте травою, листям або мохом. Через два-три місяці їх треба виставити в тінь на постійне місце. Із середини вересня до кінця жовтня будуть грибочки, — додає Астьоненко. — "Відпрацьовані" пеньки раджу використовувати як органічне добриво, на городі.
Частіше родять гриби на соломі. Її подрібнюють і заливають окропом у виварці чи бочці на 4–6 годин. Знизу посудини має бути отвір з краником або заслінкою. Через нього за 12–14 годин після замочування збігатиме вода. Солому треба потроху притискати, щоб стікала рідина.
— Солома буде волога й тепла. Але дуже мокра не годиться. Перевірити можна так: стиснути її у кулаці — має виступити лише кілька крапель, — пояснює чоловік.
Солому і міцелій шарами утрамбовують у поліетиленовий мішок. Його зав"язують і по всій поверхні ножем проколюють невеличкі отвори. Мішки ставлять у вологе тепле приміщення. До появи зародків — не поливають.
— Коли з"являються перші зародки грибочків, переношу мішки у холодніше приміщення. Майже цілий день освітлюю їх неяскравими лампами. Через день поливаю мішки з обприскувача, — продовжує Олександр Астьоненко.
Урожай збирають через 7–10 днів після появи зародків. Не можна, щоб гливи переростали. Тоді край шапочки вирівнюється і піднімається догори, а гриби стають жорсткішими і втрачають смак. З одного мішка гриби зрізають тричі. Потім треба готувати новий "ґрунт".
Печерицям не потрібне світло
Полтавець Микола Будунов, 46 років, декілька років тому почав вирощувати печериці. Раніше працював на тваринницькій фермі. Господарство занепало. Будунов викупив корівник, придбав техніку за три тисячі гривень і взявся за грибівництво.
— Вирощувати шампіньйони досить складно. Найбільше мороки з підготовкою компосту. Потрібна солома злакових культур та кінський гній, — розповідає чоловік.
Подрібнену солому розстеляють і три-чотири дні поливають водою. Потім змішують з гноєм. Через два дні температура компосту піднімається до 60 градусів — його треба добре поворушити. Так зробити щонайменше тричі.
— Поміщаю всю цю масу в спеціальні камери ферментації. Там компост дозріває при температурі 60 градусів півдоби. Потім програмую камери на 40 градусів і тримаю тиждень, — продовжує Будунов.
Міцелій перемішують з компостом і наповнюють сумішшю поліетиленові мішки, ящики та стелажі. При постійній температурі близько 25 градусів гриби ростуть швидко. Але за місяць, коли з"явиться зав"язь, температуру знижують до 14 градусів.
— Шампіньйонам світло не потрібне. Вони ростимуть періодично, "хвилями", весь рік.
2 
1
Коментарі
1