— Закортіло мати свою айву. Вітаміну С в плодах у кілька разів більше, ніж у лимоні, — розповідає Федір Петренко, 56 років, із міста Малин Житомирської області. — Не боїться перепадів температури та заморозків. Аби тільки сонця було багато.
Садить айву в березні, доки не розпустилися бруньки. Поряд мають бути два дерева, щоб одне одного запилювали. Залишає 2 м відстані між саджанцями, аби мали місце, куди рости. Викопує ямку трохи більшу за розмір кореня, приблизно 50х50 см. Змішує землю з ями із відром перегною чи компосту. Підмішує 150 г суперфосфату і 40 г сірчанокислого калію. Суміш перемішує, саджанець ставить по центру ями і засипає до середини ґрунтом. Виливає відро води і засипає землею доверху.
— Раніше був у мене сорт Золото скіфів з округлими плодами вагою 250 грамів. За формою нагадують яблука. До них купив ще сорт Персидська цукрова, плоди якої подібні до груші. В обох сортів м'якоть соковита з кисло-солодким смаком.
Айва зацвітає оранжево-червоними чи світло-рожевими квітами. Вони тримаються на гілках майже місяць. Плодоносити починає на четвертий рік. Одне дерево дає 3–5 кг плодів.
4 
35413
Коментарі