Вічність — це щось таке, чого неможливо збагнути, зате можна описати математичними формулами. На позначення вічності є навіть окремий значок — подібний до вісімки, тільки трохи видовженої та покладеної горизонтально.
Я зіткнувся з вічністю в німецькому місті Ессені, відвідавши аванґардову виставку Аттили Чорґі на Опернпляц. Людей було обмаль, тож доглядяч натхненно показував мені тонкощі вибагливих інсталяцій.
Найцікавішою виявилася скромна робота в кутку: два чорні диски, що трохи перекривали один одного. Обидва мали на краях симетричні розрізи зиґзаґоподібної форми — наче хтось провів по дисках ножем тремтячою рукою. Варто було, однак, увімкнути цю машину, як диски починали обертатися, за ними засвічувалася лампа. Ті ж отвори на них, які видавалися хаотичними розрізами, витворювали раптом, перекриваючись на великій швидкості, світляну вісімку — знак вічності.
Людські істоти загалом темні
— І що цікаво, — сказав доглядач, — коли рух сповільнюється, вісімка стає звичайною синусоїдою. А потім і вона гасне. Це як людське життя, — додав він, викладаючи чи то власні думки, чи то вичитане в буклеті. — Людські істоти загалом темні, але з їхнього руху, взаємодії і відчуття світла часом постає вічність. Це може бути любов чи релігія, чи спільна праця.
"Німці сентиментальні, — подумав я. — Але й українці — теж".
Свого часу я уявляв собі власне життя як гонитву на велосипеді по вертикальній стіні. Але ніколи не думав про нас усіх як про чорні диски з химерними розрізами, що утворюють, перекриваючись, світляну синусоїду. Або навіть, коли пощастить, — знак вічності.
А тим більше — каюся — не думав про доглядяча, який вмикає і вимикає цю химерну машину.
2 
1
Коментарі
2А Донбас - це лише частина регіону Схід-Центр-Північ, тому перегляньте, будь ласка, свої думки щодо цієї частини України. Ба більше, хто, я кне Ви - історик та інтилігентна людина повинен усвідомлювати, що вже досить ділити Україну на частини, на часі - об`єднання Сходу і Заходу, Півночі та Півдня. І наостанок, пане, Ярославе, саме Наддніпряншина, Слобожанщина та Центр є колискою всього українства. Пам`ятайте по це.
погоджуюсь щодо того, що треба обєднуватись. А ще час щось почати реально робити та перестати мислити політичними шаблонами, бо саме вони роблять з нас ляльок яких смикають за нитки.
Пане Ярославе, закруто взяли! Звісно, переважно Ви праві щодо реалій на Донбасі, але не варто ставити всіх, хто мешкає на Сході, під знамена схизматиків та запроданців. Я - українець з Наддніпрянщини, з цілковито української родини, що поважає свої культурні традиції та має чіто виражену національну ідентичність. Мешкаю на даний час на Харківщині. Але і тут, і, тим більше, там на берегах Орілі, колядують, щедрують, і навіть (Ви не повірите!) ходять вертепи. Українська є мовою спілкування наддніпрянців і в переважній більшості мешканців Слобожанщини. Власне кажучи, наша солов`їна (і літературна, і розмовна) бере початок з тих країв.
Как это великодушно назвать нас совком.
Спасибо, что по другому не назвали.
Вы себя к ариям относите, это вам доктор Геббельс рассказал?
.
Какова единица измерения описанной здесь местности: в попугаях или удавах, в схронах или крыйивках или может в майданах?
Историку не мешало бы изучить географию, мотет потом в географических единицах будете ориентироваться.
.
На родине историка к праздникам водку и шампанское не покупают?
Покупают бурячиху и бормотуху?))))
Или самогон из мухоморов гонят?
Поэтому так и вставляет?
У Луганську колядують. Дітки у центрі ходили квартирами і співали: "Будьте здорові", "Ой там на горі церкву будують", "Добрий вечір". "В місті Віфлеємі", Не тре' вважати лише себе святенником.
Тож колядуймо. І вчімо цього тих, хто не знає чи забув колядки. Це малі гімни нашої віри та перемоги.
Не зважаймо на тих, хто з нас сміятиметься. Бідаки, вони не знають, що втратили. І чого вони ніколи не матимуть @ ... Золоті слова !!! Але ж треба їх ще донести до вуха нерозбірливого слухача. Треба втовкмачити в дурну голову! Апе як це зробити коли в кожній оселі встановлені зомбоящики сусідньої держави. І до тих пір поки дурисвіти різних мастей цього не зрозуміють буде " Усьо Донбасс!" Будуть нові нікчемні кандидати, депутати - пройдисвіти, нові президенти, слухняні олігархам - розкрадачам державної власності.
Донбас це не місцевість, а донецький вугільний басейн. Донбас це - "папа", як співає наш президент. Або Донбас - це індустріальний рай в який звезли і перемішали людей з усіх усюд. Їм колядки забороняти не потрібно було, бо в їхніх предків в Росії, на Кавказі, в середній Азії не колядували - колядки були їм чужі, якщо й колядували - то ще до поширення християнства та мусульманської віри, і українці змішуючись з ними переймали все від них.
Навколо цих райських поселень переселенців і досі є українські села і місцевість там українська. Це і Слобожанщина, і Донеччина, і частково Дін (землі війська донського).
Все б нічого, однак забули нагадати про знищення українців голодомором у 1932-1933 році.
Вони не знають, як пахне сонячна пшенична кутя в горшку на сiнi, бiля житнього снопа.