Я полюбляю ходити до університету по Саскачеван Драйв — над річкою. По один її бік розташованe університетське містечко, а по другий, на висoкому березі, власне сам Едмонтон — з елеґантними хмарочосами на тлі небa.
Щоранку я зустрічаю на Саскачеван Драйв десятки бігунів і велосипедистів, які мовби поспішають насолодитися швидкою весною й коротким літом. Вони знають, що навіть у травні чи вересні тут може випасти сніг, бо Арктика близько і простір відкритий, — усе залежить лише від напрямку вітру.
Саскачеван мовою індіанців означає "швидкий потік". Саскачеван Драйв, отже, — це така собі тавтологія: масляне масло, швидкa швидкість, драйвовий драйв. Хоча формально це лише назва вулиці — Саскачеванський проїзд.
Річка Саскачеван починається у Скелястих горах і тече через пів-Канади до Льодовитого океану. Xoч, як парадоксально, але вона не знає повеней. Може, тому що льодовики, з яких вона починається, тануть надто повільно, а може, й тому, що сніги тут не так тануть, як випаровуються. У фiзиці це називається сублімацією. Я знав про це явище і раніше, проте ніколи не бачив його в такому масштабі. Весна в Едмонтоні минає майже без талої води під ногами і без звичного для нас, європейців, болота. У сухому повітрі сніг зразу стає парою.
Весна тут минає майже без талої води і без болота
Фройд називав сублімацією перетворення темних біологічних інстинктів на твори мистецтва, пориви духа, інтелектуальний драйв. Mожливо, він мав рацію: вульґарна матерія саме завдяки сублімації стає невмирущим духом, непроникна темрява — всеохопним світлом.
Лід, однак, як не крути, домінує в цій історії, — стаючи лише ненадовго водою з гірських вершин, — аби знову перетворитися в кригу Льодовитого океану.
5 
1
Коментарі
4