Ексклюзиви
Понеділок, 09 вересня 2013 17:37
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Ремонт

Своє перше помешкання я отримав у 22 роки — і то було справді велике щастя. Я успадкував його від батьків, які перебралися врешті до нової квартири. Простоявши понад 20 років — ціле моє тогочасне життя — у черзі на так зване безплатне соціалістичне житло. Через чотири роки мама померла, так тим житлом і не насолодившись.

Свій перший ремонт я зробив років через 10, коли одружився. Зробив власноруч, бо на майстрів не мав грошей, — відповідно до свого тодішнього статусу невизнаного генія.

Після того я пережив іще три ремонти з легкої руки дружини — один приблизно на 10 років. Кожен із них був дедалі складнішим, дорожчим і виснажливішим. Можливо, нам не щастило, але за кожним разом майстри були дедалі недбаліші, брехливіші і безвідповідальніші. Останній — Юра, який керував бригадою подібних халтурників, — перевершив усіх. Терміни в нього збільшувалися удвічі, ціни — теж. Плитка сипалася, телефонний дріт виявлявся під'єднаним до домофона, а вікна та двері — повибивані й там, де ніхто не просив.

І звідки ти такий узявся?

А може, подумав я, всі кращі робітники подалися за кордон? І нам лишилися тільки ті, яких ніде не беруть або скрізь виганяють?

Урешті я скористався з народної мудрості, котра каже, що ремонт неможливо закінчити, його можна лише припинити.

І я припинив.

Прощаючись і доплачуючи невгамовному Юрі за якісь вигадані ним роботи, я не стримався й запитав:

— І звідки ти такий узявся?

— С Кривого Рога! — весело сказав він.

— А я думав — із Донецька.

Як і всі креативні шахраї, Юра й не думав бентежитися.

— Если бы я был из Донецка, — сказав поважно, — я бы работал здесь прокурором. Или в налоговой.

Авжеж, — кивнув я. — І працював би, скоріш за все, так само ретельно.

Зараз ви читаєте новину «Ремонт». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

20

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода