Ексклюзиви
Понеділок, 18 лютого 2013 15:52
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Плагіат

Кожного року я викладаю принаймні один спецкурс у Польщі — не так для заробітку, як для спортивного інтересу. І кожного року принаймні один студент псує мені цю спортивну приємність щонайбезсоромнішим плагіатом.

Я не полюю за плагіаторами зумисне — на відміну від багатьох колег, що послуговуються спеціальними комп'ютерними програмами. Бо знаю, що більшість студентських праць — це компіляції з різних джерел. І якщо ці джерела належно зазначені й більш-менш логічно пов'язані, мені зовсім не шкода заліку.

Нікого, крім "наших", я на шахрайстві ще не піймав

Але я не можу нічого вдіяти, коли студентка з Узбекистану пише працю бездоганною польською. Або коли студент-білорус переганяє чужу статтю через перекладацький ґуґл і лінується її бодай відредагувати. Всі плагіатори користуються, як правило, інтернетом. Хоча книжкові крадіжки шукати було б значно важче. Можливо, польські студенти саме так і роблять. У кожнім разі, нікого з них, на відміну від "наших", я на шахрайстві ще не піймав.

За чинними правилами, про кожне таке порушення належить повідомляти університетську комісію. Всі студенти на початку навчання укладають з університетом контракт, за яким визнають зокрема, що плагіат — це достатня підстава для відрахування. Мені шкода юних балбесів, тож я терпляче пояснюю кожному, що навчаються вони не в совку. І що крадіжка чужих ідей і текстів у Євросоюзі так само протизаконна, як і крадіжка шапок, бурових платформ і державних резиденцій. В Україні з таким "бекґраундом" можна стати хоч академіком, хоч міністром, хоч, навіть, президентом. У Європі — теж іноді можна, але ненадовго.

Я дозволяю студентам написати ще одну курсову. І бажаю при тому кожному берегти свою майбутню посаду. Аби років через 30 не розплачуватися нею за гріхи молодості.

Зараз ви читаєте новину «Плагіат». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

16

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода