У концтаборі Перм-36 сиділи найнебезпечніші політичні злочинці. Сьогодні сюди щоліта приїжджають молоді німці — попрацювати разом із російськими ровесниками на перетворенні цього місця на меморіальний музей.
Моя колега Тетяна опікується цим проектом від товариства "Меморіал". Вона розповідає, що німецькі студенти були вражені, довідавшися, що завгосп музею Кукушкін працював колись у цьому концтаборі охоронцем. Для німців, котрі відкинули своє тоталітарне минуле, Кукушкін був чимось на кшталт есесівця, котрому з якогось дива довірили бути адміністратором у сьогоднішньому Равенсбрюку. Їхній культурний шок був гострішим од того, що Кукушкін у приватних розмовах і не думав розкаюватися. Навпаки — був певен, що мав рацію, сумлінно пильнуючи ворогів народу.
Завгосп Кукушкін працював колись у концтаборі охоронцем
Тетяна насилу переконала їх не покидати праці й не повертатися до Німеччини. "Він працював у зовнішній охороні, — пояснювала вона. — Тобто це був радше вермахт, аніж гестапо. Гестапо, себто ге-бе, працювало всередині табору. До того ж він знає табірне господарство і працює ретельно. Повірте, тут нелегко знайти непитущого працівника, та ще й за нашу жебрацьку зарплату".
Німці залишилися. А через місяць прислали Тетяні фільм про свій побут у Пермі-36. Аж до останнього дня, де вони запаковуються в автобус, гордо позираючи на власноруч відбудовану загорожу.
— Стільки грошей змарнували на дурну справу, — каже шофер до свого напарника.
— Та, нічого, — сміється той, — взимку, як будуть морози, дошки знадобляться — хороше дерево!
— А може, — чи то жартома, чи всерйоз каже шофер, — влада ще поміняється і табір послужить?
2 
1
Коментарі
4