Ексклюзиви
Понеділок, 01 липня 2013 20:07
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Нечиста сила

Мій товариш виростав на Луганщині у двох бабусь. Одну звали Параска, другу — Ліпа, себто Олімпіада. Параска мешкала на селі, Ліпа — у "городі". До баби Параски мій товариш приїжджав на канікули, ганяв із хлопцями у футбол, пас корів і потайки цупив коропів із колгоспного ставу. А головне — баба Параска розказувала йому про Бога, пекло і про всілякі чудеса, описані у цікавій книжці під назвою Біблія.

Баба Ліпа усі ті Парасчині побрехеньки висміювала. Пояснювала онукові, що ніякого "бога" насправді немає, бо космонавти, облітавши всі небеса, ніколи його там не бачили.

— Із такими поглядами, — погрожувала вона, — тебе не приймуть у піонери!

Нажаханий такою можливістю, мій товариш постановив собі не читати перед сном "Отче наш", не хреститися. І, взагалі, не піддаватися релігійному дурманові, яким його щедро затруювала добросерда бабуся.

А сходи-но до погреба за квашеними яблуками!

А ще він постановив собі не розмовляти більше смішною мовою, яку баба Ліпа назвала мовою сільських недоумків і западенських бандер.

За мову баба Параска сперечатися не стала.

— Це ми тут балакаємо по-своєму, — сказала вона. — А ти живеш у городі, то й мусиш балакать по-городському.

Натомість за Бога стала горою.

— І нечистої сили, по-твоєму, теж нема?!

— Нема!

— А сходи-но до погреба за квашеними яблуками!

Вона знала, що онук над усе любить квашені яблука. Проте надворі споночіло, і виходити в темряву не хотілося.

— Боїшся? — переможно сказала вона. — А от я — не боюсь! Осіню себе хресним знаменням — та й піду, куди хочеш!

Онук виріс, живе в Луганську, ходить до української церкви й розмовляє українською.

— І не страшно? — запитую напівжартом.

Він лише усміхається. Мабуть, осіняє себе, за бабусиною порадою, хресним знаменням.

Зараз ви читаєте новину «Нечиста сила». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

37

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода