Ґвалтівники

 

Польські газети розповіли недавно про двох дідусів, які намагалися в поїзді чи то  зґвалтувати, чи то задушити молоду жінку. Принаймні саме так вона заявила поліції, хоча дідусі стверджують, що всього лише намагалися вимкнути їй мобільника.

Одному дідусеві, як пишуть газети, 72 роки, другому — 78. Мені значно менше, але я теж часами не проти задушити в поїзді яку-небудь балакучу дівицю з мобільником. Утім, деяких чоловіків теж. Учора один із них, сидячи навпроти мене в купе, кілька годин обговорював по телефону подробиці похорону свого колеґи. Цю балакучість, з огляду на важливість події, можна було б пробачити, коли б той добродій обмежився лише вказівками, хто де має стояти при домовині і хто за ким має виголошувати промови. Але він ще й докладно, в стилі газетного некрологу, переповідав співрозмовникам біографію небіжчика, додаючи від себе барвисті подробиці на кшталт любові покійного до гірськолижного спорту, таїландської кухні та молодих студенток. А також дискутуючи довго на тему орієнтовної вартості придбаного ним торік "феррарі".

В Індії дві третини населення не користуються туалетами

А сьогодні якийсь молодик у маршрутці розказував у мобільник, як він "классно вчера отдохнул". Полягав відпочинок у тому, що він з корешами добряче вмазав, трахнув Лєнку, пішов погулять, зустрів Сєрьогу, із яким знову вмазав, тоді зняв якусь тьолку, котру, правдоподібно, теж трахнув, — але цього я вже не почув, бо вийшов з маршрутки.

— Це ще нічого, — заспокоює мене приятель. — Он у Індії дві третини населення не користуються туалетами. Справляють нужду привселюдно на вулиці. Або в кущах.

— Та хай би вже краще й наші бігали по кущах, — зітхаю скрушно.

— З мобілками! — злостиво додає приятель.

×