Ексклюзиви
Понеділок, 21 липня 2008 17:27
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Найголовніша подія

 

Уперше за кілька останніх років Львів видався мені чистішим від Києва. Не знаю, чи це львів"яни навчилися нарешті не паскудити власного міста, а чи навпаки — кияни вже геть пустилися берега. Так чи так, а ми із дружиною провели там гарний вік-енд.

Ми гуляли по місту, зустрічаючи ледь не на кожному кроці знайомих. Або й забалакували іноді до незнайомих чи просто дослухалися до їхніх розмов. І ми таки пересвідчувалися, що це справді одна сім"я, мафія, як писав Андрухович. Щось подібне я відчував у середземноморських містах, де всі одне одного знають. А якщо й не знають, то поводяться так, ніби знають. І тому весь час трохи пописуються, грають роль або просто підігрують співрозмовникам.

Найбільше нас вразила випадкова репліка, вимовлена чужинцем чи, пак, чужинкою. Вона пролунала в нас за спиною — жіночий голос промовив до когось із театральним пафосом:

— Боже, как я счастлива, что живу во Львове!.. Это, пожалуй, главное событие моей жизни — что я сюда переехала!

Боже, как я счастлива, что живу во Львове!

Ми з дружиною не могли стриматися, щоб не озирнутися. Фраза звучала цілком фантастично — у самісінькому кублі українських буржуазних націоналістів, де бідолашних росіян, за інформацією телеканалу ОРТ, ледь не їдять живцем проклятущі бандери.

Ми звернули в бічну вуличку — я ще хотів показати дружині будинок, де жив колись. На його першому поверсі тепер був китайський фаст-фуд. У під"їзді стояв китаєць у кухарському фартуху та вправлявся ґантелями. Замість перекуру.

— Він, мабуть, теж щасливий, що живе у Львові, — сказала напівжартома дружина. — Може, це навіть найголовніша подія в його житті.

— І в житті львів"ян, — додав я. — Хоч вони ще про це не знають.

Зараз ви читаєте новину «Найголовніша подія». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

8

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода