Ексклюзиви
Понеділок, 28 липня 2014 16:22
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Мрійники

На вході до театру стояв актор і записував до блокнота мрії глядачів, які проходили на виставу. Не знаю, навіщо. Можливо, для якоїсь нової вистави. Або на замовлення соціологів чи маркетологів. А можливо, це режисер налаштовував таким чином глядачів на відповідну емоцію.

Вистава була про Донбас, про війну, про заручників, про терор і безвихідь. Я чесно зізнався, що не маю взагалі жодних мрій.

Актор не повірив.

— Невже ви не мрієте, — перепитав він, — щоб закінчилася війна, щоб усі повернулися додому, щоб Україна стала нормальною країною?

— Ні, — відповів я. — Це не мрія, це побажання, цілком здійсненне. Воно потребує конкретного плану, конкретних дій, конкретного обрахунку деталей. Тут нема про що мріяти. Є просто проект, який треба реалізовувати.

— Але ж проекти постають із мрій! — рознервувався актор.

— Ні, — сказав я. — Проекти постають із конкретних потреб. А з мрій постає лиш поезія, наукова фантастика та політична утопія.

За інших обставин я пояснив би йому, що слово "мрія" з'явилося в українській мові допіру у ХІХ столітті — з легкої руки Михайла Старицького. І що в старослов'янській мові слово "мечтать" нерозривно пов'язувалося з уявою, маренням, сновидінням, ілюзією, давньогрецькою "фантазією". В інших мовах так само. Для англійців і мрія, і сон — це dream. A споріднене з ним німецьке träumen означає "ошукувати, вводити в оману".

— Даремно ти на того хлопця напався, — сказала дружина, коли ми вже зайшли до театру.

— Я не напався. Просто знаю, що нічого у нас не вийде, поки будемо говорити про Україну в категоріях мрій, а не планів, проектів, ресурсів та правил гри.

— Щось ти розмріявся, — сказала вона, заходячи слідом за мною до абсолютно темного залу, де вже почалася вистава.

Зараз ви читаєте новину «Мрійники». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода