Ексклюзиви
Понеділок, 17 грудня 2007 18:27
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Моя масонська ложа

 

У журнал "Всесвіт" я прибув працювати в середині 1980-х.

І майже відразу отримав перше батьківське напучування від свого шефа. Звучало воно приблизно так: "Це безнадійна провінція, Миколо Юрійовичу. Кожен, хто трохи здібніший, освіченіший, працьовитіший, отримує тут ярлик "жида". А ще як, не дай Бог, знаєте якусь іноземну мову — ваша справа пропаща".

Я й досі не певен, чи він під "провінцією" мав на увазі Київ, де народився і виріс, а чи Спілку письменників, яку глибоко зневажав і яку водночас очолював як один із секретарів її правління. Зате я зрозумів відразу, кого він вважає тут найздібнішим, найосвіченішим і найпрацьовитішим. Я мав дещо іншу думку з цього приводу, проте сперечатися не став. Його метафора мені сподобалася, тому я постарався й собі здобути такий ярлик, себто титул. Мій успіх, однак, виявився частковим: справжнім "жидом" у Києві я так і не став, залишившись десь на рівні пересічного "масона".

Справжнім "жидом" у Києві я так і не став

Мій наставник тим часом покинув нелюбу йому провінцію заради столичнішої столиці в Москві, а потім іще столичнішої в Бостоні. Там, здається, він не прижився, бо повернувся назад до Москви, а тоді й до Києва. З"ясувалося, однак, що навіть тут він уже мало кого цікавить.

Час од часу натрапляючи на його манірні інтерв"ю в марґінальних виданнях, я з жахом бачу, що він так і не став ані "жидом", ані навіть "масоном" — швидше навпаки. Він, бідолаха, перетворився чомусь на ображеного й закомплексованого провінційного єврея, який навряд чи вже й пам"ятає тих кілька незлецьких віршів, які написав був років сорок тому. Як і, зрештою, саму мову, якою замолоду намагався писати.

Зараз ви читаєте новину «Моя масонська ложа». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

23

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода