Останнім часом я тільки те й роблю, що відповідаю своїм закордонним друзям на два запитання: чи підпише Україна з Євросоюзом Угоду про асоціацію? І — що буде далі?
Я не знаю відповіді на перше запитання, але знаю на друге: нічого.
Не буде нічого, бо сомалійські пірати (назвімо їх так), які захопили добряче пошарпане судно під назвою "Україна", не виконуватимуть жодних угод, хоч би скільки їх понапідписували. Бо угоди — для лохів, а для крутих пацанів є понятія, і саме за ними найкраще управляти згаданим судном, опанованим із такими труднощами.
Вони знають, що ніхто з них не став би тим, ким став тепер — ні в бізнесі, ні в політиці, — коли б грав за правилами. За правилами можна й програти, а це вже — супроти правил.
За правилами можна й програти, а це вже — супроти правил
Тому мені шкода добросердого Фюле і невтомного Кокса з Кваснєвським, котрі вперто намагаються переконати дрібних розбишак, які стали раптом державотворцями, не цупити й далі гаманців із кишень своїх співгромадян, не лупити конкурентів по голові бейсбольними бітами і не витягувати весь час козирні карти з обох рукавів.
Боюся, скоріше ми побачимо вовків із ягнятами, що мирно собі пасуться на зеленій траві Печерських пагорбів.
Я хочу, однак, виглядати оптимістичніше — принаймні перед іноземцями. І тому відповідаю не те, що думаю. "Підпишуть", — кажу.
Хоч насправді не буде нічого, аж доки добродій Фюле з колеґами не займуться всерйоз у Європі піратськими гаманцями. А ще краще — влуплять кільком найзахланнішим державотворцям бейсбольною чи бодай візовою палицею по голові.
Найменше мені хотілося би побачити після Вільнюса веселу мармизу одного з їхніх найбалакучіших речників, котрий тріумфально скаже:
— Мы их кинули, как котят! Оцените красоту игры.
5 
1
Коментарі
6