Дія роману Германа Гессе "Гра в бісер" відбувається у віддаленому майбутньому, проте марно шукати в книзі бодай якихось згадок про тогочасні технологічні здобутки. Жителі вигаданої письменником Касталії живуть мовби в середньовіччі, їздять виключно кіньми і, взагалі, ведуть суто чернечий спосіб життя.
До подібної Касталії можна потрапити й нині — припливши, наприклад, поромом до острівця Гідензее в Балтійському морі, — острівця, на якому мешкає заледве тисячу жителів і по якому можна пересуватися лише на велосипедах та кінних повозках. Продовгастий, схожий на піщану косу острів можна пройти з кінця в кінець пішки за дві-три години. Або просто поблукати по його соснових лісах, вересових лугах і піщаних пляжах.
За часів Гессе, у 1920-х, острів був популярним місцем паломництва для митців та інтелектуалів. Тут бували Кафка і Фройд, Томас Манн і Альберт Ейнштейн, тут мешкали Гауптман і Фейхтванґер, Кете Кольвіц і Ґеорґ Ґрос.
А в 1930-х на сусідньому, значно більшому острові Рюґен, нацисти взялися будувати велетенський курортний комплекс для німецьких трудящих. За задумом, він мав складатися із восьми шестиповерхових будинків, витягнутих уздовж берега на 4,5 кілометра. Понад 20 тис. героїв націонал-соціалістичної праці мали відпочивати тут одночасно, у крихітних двомісних кімнатках зі спільними туалетами.
Війна перешкодила реалізації цього проекту, тож недобудовані блоки стоять і досі порожняком — як один із найбільших пам'ятників тоталітарним амбіціям, меґаломанії та марнотратству.
Можливо, колись і в Криму ми так само будемо оглядати путінські казино, недобудований міст через Керченську протоку і всякі інші фантазми божевільного фюрера, не варті насправді й одного піщаного пагорба на Гідензее.
5 
1
Коментарі