Мій сусід Георгій Петрович має доньку Олену. Вона вийшла в Мінську заміж за білоруса. І не просто за білоруса, а за одного з провідників опозиції. А бути в опозиції там — це зовсім не те, що тут.
— Донька вже й не пам"ятає, — каже Георгій Петрович, — коли вони святкували день народження чоловіка вдома, усією родиною.
Оленин чоловік народився 25 березня, в день проголошення Білоруської Народної Республіки, що його опозиція намагається відзначати як День незалежності. Їхньому президентові це не дуже подобається, і він з року в рік розганяє маніфестантів, а найзавзятіших садить до каталажки.
Чоловік Олени, зрозуміло, завжди опиняється серед найзавзятіших. Останнім часом, щоправда, білоруська служба безпеки освоїла нові методи: активістів хапають на вулиці ще за кілька днів до запланованих акцій і садять за дрібне хуліганство — скажімо, за нецензурну лайку чи справляння малої нужди буцімто у під"їзді.
Да какая, блин, клумба! Ты б о государстве подумал!
— Ти уявляєш! — обурюється Георгій Петрович. — Ідеш собі просто вулицею, а тебе — в каталажку!.. Тут уже все місто засц? — і нікому нічого! Іду я раненько площею, а з намету вилазить якесь фуфло, дістає свій шланг і валить просто на клумбу. Я йому кажу: "Да что ж это вы делаете?! Клумбу испортите!..". А він мені: "Да какая, блин, клумба! Ты б о государстве подумал!..".
Я розумію обурення Петровича. Але розумію і його світанкового співрозмовника. Я вдячний їм обом, бо можу тепер наочно пояснити різницю між диктатурою і демократією.
Демократія — це такий устрій, де навіть справляння малої нужди з думкою про державу є діянням політичним. А диктатура — це устрій, де думання про державу навіть без справляння малої нужди є діянням кримінальним.
2 
1
Коментарі